САУ СУ-5
| СУ-5 | |
|---|---|
 | |
| Тип | Самохідна артилерійська установка |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1938-1941 |
| Історія виробництва | |
| Розробник | КБ завода № 185 |
| Виробник |
 СРСР Завод №174 імені Ворошилова |
| Виготовлення | 1936-1938 |
| Виготовлена кількість |
33 |
| Характеристики | |
| Довжина | 4840 мм |
| Ширина | 2440 мм |
| Висота | 2560 мм |
| Обслуга | 5 |
|
| |
| Калібр | 122-мм гаубиця 1910/30 |
| Приціл | телескопічний приціл та панорама Герца |
|
| |
| Броня |
Лоб: 15 мм/град Борт: 10 мм/град Корма: 10 мм/град Днище: 6 мм Башта: дах: 6 мм |
Головне озброєння |
боєкомплект: 8 вистрелів |
| Двигун |
Т-26, карбюраторний 90 К.С |
| Дорожній просвіт | 380 мм |
| Швидкість | шосе: 30 км/год |
| Прохідність | рів: 2,5 м |
|
| |
САУ СУ-5 у Вікісховищі | |
СУ-5 - радянська легка самохідна артилерійська установка (САУ) класу самохідних гаубиць, створена на базі танка Т-26 [1] .
Була розробкою так званого «малого триплексу», оптимізацією компонування САУ, моделей СУ-5-1, СУ-5-2, СУ-5-3 .
Варіанти та модифікації[ред. | ред. код]
5 серпня 1933 року було прийнято постанову РВС СРСР «Система артозброєння РККА на другу п'ятирічку», у якому передбачалося створення «малого триплексу» (трьох типів артилерійських гармат, встановлених єдине шасі). На виконання цього рішення, навесні 1934 Ленінградський завод дослідного машинобудування № 185 імені С. М. Кірова почав розробляти самохідну артилерійську гармату СУ-5 на шасі танка Т-26.
До осені 1934 року конструкторське бюро заводу під керівництвом П. Н. Сячинтова виготовило три самохідно-артилерійські установки: СУ-5-1, СУ-5-2 і СУ-5-3, що відрізнялися, в основному, озброєнням. Заводські випробування всіх трьох машин пройшли з 1 жовтня до 29 грудня 1934 [1] .
Виробництво серійних СУ-5-2 було розпочато наприкінці 1935 року, коли здали перші 4 машини із настановної партії. До літа 1936 були випущені ще 6 установок, дві з яких відправили на військові випробування. До кінця року зібрали ще 20 одиниць, після чого виробництво СУ-5-2 було припинено та подальші роботи за програмою «малий триплекс» було зупинено [1] .
Примітки[ред. | ред. код]
- СУ-5-1 - варіант з 76-мм гарматою зр. 1902/30 рр. Боєкомплект – 8 снарядів. Оскільки за результатами випробувань були виявлені переваги АТ-1, СУ-5-1 не використали [1] .
- СУ-5-2 - варіант з 122-мм гаубицею зр. 1910/30 pp. Боєкомплект - 4 снаряди і 6 зарядів [1] . СУ-5-2 випускалися малою серією, всього було випущено 31 екземпляр.
- СУ-5-3 - варіант з 152-мм мортирою зр. 1931 р., виготовлено один досвідчений зразок, який успішно пройшов заводські випробування наприкінці 1934 року і навіть брав участь у параді на Червоній площі. У 1935 році від серійного виробництва СУ-5-3 було вирішено відмовитися, оскільки шасі танка Т-26 виявилося недостатньо міцним для нормальної експлуатації зброї такого значного калібру.
Експлуатація та бойове застосування[ред. | ред. код]
Влітку 1938 п'ять СУ-5-2 застосовувалися РСЧА під час бойових дій біля озера Хасан [2] . Хоча бойове застосування СУ-5-2 зі складу 2-ї механізованої бригади РСЧА в боях біля озера Хасан було нетривалим, в документах військового командування зазначено, що самохідні гармати «надали велику підтримку піхоті та танкам» [1] .
У вересні 1939 року одна батарея СУ-5 (зі складу 32-ї танкової бригади РСЧА) брала участь у поході до Польщі, машини пройшли маршем 320 км, але в бойових діях участі не брали [1] .
Наявність Т-26 СУ-5 у Червоній армії на 1 червня 1941 [3]
| Приналежність | Категорія | Усього | ||
|---|---|---|---|---|
| 2-я | 3-тя | 4-та | ||
| ЗОВО | 3 | 1 | 4 | 8 |
| КОВО | 5 | 3 | 1 | 9 |
| ДВФ | 8 | 3 | 11 | |
| Усього | 16 | 7 | 5 | 28 |
Ще дві серійні машини були поза ВО і перебували десь у Ленінградській області, а всі три прототипи — у музеї в Кубинці. Інформації про їх розподіл військових частин вкрай мало. Відомо, що на 1 травня 1941 року в 34-й танковій дивізії КОВО були на озброєнні 3 "Т-26 СУ-5", з них лише одна машина була боєздатною, дві інші належали до 3-ї категорії.
Надалі після початку Великої Вітчизняної війни самохідки СУ-5 брали участь у боях літом 1941 року. Також, судячи з журналу бойових дій 122 танкової бригади 54 армії, як мінімум 2 Су-5 брали участь у боях у районі Синявино у вересні 1941 року (судячи з усього, це були ті дві установки, які не значилися в РККА до червня 1941) .
У сувенірній та ігровій індустрії[ред. | ред. код]
- World of Tanks (4 рівень представлені всі 3 варіанти як один під назвою СУ-5);
- War Thunder (1 ранг, БР 1.0 представлений варіант СУ-5-1).
- ↑ а б в г д е ж М. В. Коломиец. Т-26. Тяжёлая судьба лёгкого танка. — М. : Яуза, Стратегия КМ, Эксмо, 2007. — С. 104—108.
- ↑ Анатолий Сорокин, Иван Слива. 122-мм гаубица обр. 1910/30 гг. В тени «обелисков славы» советской артиллерии // «Техника и вооружение», № 9, 2014. С. 37—43.
- ↑ Боевой и численный состав вооруженных сил СССР в период Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.). Статистический сборник № 1 (22 июня 1941 г.).