Саблін Дмитро Вадимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Саблін Дмитро Вадимович
Народився 5 вересня 1968(1968-09-05) (55 років)
Жданов, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність політик, Державна дума Російської Федерації, державний діяч, депутат Державної Думи РФ, громадський діяч, підприємець
Галузь політик, громадський діяч і підприємець
Alma mater Московське вище військове командне училище
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Знання мов російська
Членство Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VII скликання, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VI скликанняd, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації V скликанняd, Державна дума Федеральних зборів РФ IV скликанняd, Рада Федерації і Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VIII скликання
Посада депутат Державної Думи РФ[d], депутат Державної Думи РФ[d], депутат Державної Думи РФ[d], член Ради Федерації[d], депутат Державної Думи РФ[d] і депутат Державної Думи РФ[d]
Військове звання полковник
Партія Єдина Росія
Нагороди
орден Олександра Невського Орден Мужності Орден Пошани (Російська Федерація) медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії) Орден Пошани (Південна Осетія)
Сайт sablin.ru
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Саблін.

Дмитро Вадимович Саблін (нар. 5 вересня 1968, Жданов, Донецька область, УРСР, СРСР) — російський політик . Депутат Державної думи четвертого (2003—2007), п'ятого (2007—2011), шостого (2011—2013) і сьомого скликань (з 2016). Член партії «Єдина Росія», перший заступник голови Всеросійської громадської організації ветеранів «Бойове братство»[1], кандидат економічних наук (2002), полковник запасу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 вересня 1968 року в місті Жданові (нині — Маріуполь, Донецька область).

У 1989 році з відзнакою закінчив Московське вище загальновійськове командне училище. Проходив службу в 154-му окремому комендантську полку Московського військового округу на посадах від командира взводу до начальника штабу батальйону та начальника служби полку. У 1997 році подав рапорт про звільнення зі Збройних Сил Росії[2].

З 1997 по 2000 рік проходив службу в МНС Росії .

У рідному Маріуполі Саблін побудував храм, організував військовий музей, спонсорував місцеву команду з жіночого футболу, виступав одним з організаторів конкурсу краси конкурсу «Міс Маріуполь-2009». Саблін організовував під Одесою розкопки військових поховань[3].

У серпні 2013 роки за активний внесок в розвиток міста Сабліну було присвоєно звання «Почесний громадянин Маріуполя», якого він позбавлений у вересні 2014 року за «ведення антиукраїнської політики»[4].

Член Ради Федерації[ред. | ред. код]

У січні 2015 року разом з актором Михайлом Пореченковим, лідером мотоклубу «Нічні Вовки» Олександром Залдостановим і чемпіонкою світу з боїв без правил Юлією Березіковою став ініціатором створення руху «Антимайдан» [Архівовано 4 червня 2021 у Wayback Machine.], мета якого була «протидія спробам створення» Євромайдану[5].

Постановою Ради Федерації № 447-СФ від 28 вересня 2016 року з 18 вересня 2016 року достроково припинені повноваження Сабліна як члена Ради Федерації[6].

У січні 2019 року було оголошено про призначення Дмитра Сабліна виконувачем обов'язків секретаря Севастопольського регвідділення "Единой России", а також координатором партійного дискусійного майданчика "Єдність і суверенітет"[7][8]. 22 лютого обраний секретарем відділення[9].

25 травня 2021 року зустрівся із Антіохійським патріархом Іоаном Х.

22 квітня 2024 року за даними британської розвідки Дмитро Саблін створив новий резервний військовий підрозділ безпілотників під назвою "Барс Каскад", щоб дозволити високопоставленим особам служити в Україні з меншим ризиком "бойових дій на лінії фронту".[10][11]

Нагороди[ред. | ред. код]

Має нагрудний знак відмінності Управління ФСБ по Москві і Московській області «Управління по місту Москві і Московській області», нагрудний знак «За відзнаку в службі» II ступеня, «За відзнаку в службі» III ступеня, та інші.

У серпні 2013 отримав звання «Почесний громадянин Маріуполя» «за активний внесок в розвиток Маріуполя, допомога в благоустрої об'єктів міської інфраструктури, сприяння розвитку спорту, культури, духовності і зміцнення дружніх відносин між Маріуполем, Москвою і Московською областю на міждержавному рівні», а в вересні 2014 року його було позбавлено цього звання за «ведення антиукраїнської політики»[4].

Сім'я[ред. | ред. код]

Його батько Вадим Дмитрович Саблін працював в " Азовмаші " в Маріуполі понад 40 років, був начальником конструкторського відділу електрогідроприводу з дня його заснування в 1976 році до відходу на пенсію. У 2001 році Вадим Дмитрович був нагороджений знаком «За заслуги перед колективом ВАТ» Азовмаш "".[12]

Дружина Дмитра Сабліна — Алла Георгіївна Сабліна (дівоче прізвище Налча).[13] Її батько — Георгій Іванович Налча (1931 р р.) — кандидат технічних наук, начальник технічного відділу Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча[14] . Очолює Фонд допомоги дітям, хворим на ДЦП «Наші діти».

Має двоє синів і дочку.

Санкції[ред. | ред. код]

2 травня 2018 року доданий до санкційного списку України.[15] Указом Президента України від 18 листопада 2023 року № 758/2023 термін було продовжено.[16]

16 грудня 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, внесений до списку санкцій Євросоюзу: "за голосування за анексію українських територій, підтримку та реалізацію політики, що підриває територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України".[17]

30 вересня 2022 року доданий до санкційного списку США.[18]

21 грудня 2022 року доданий до санкійного списку Швейцарії.[19]

23 лютого 2023 року доданий до санкційного списку Канади.[20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Дмитрий Вадимович Саблин, «Боевое братство». Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  2. ↑ Отделение «Боевого Братства» в «новой Москве» не поддержит сенатора Саблина на выборах в Госдуму [Архівовано 27 травня 2021 у Wayback Machine.] // Росбалт, 20 апреля 2016
  3. ↑ Кто из российских политиков и олигархов родом из Украины [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.], 16 октября 2010
  4. ↑ а б Депутата Госдумы России Дмитрия Саблина лишили звания «Почетный гражданин Мариуполя» [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.] // 0629.com.ua — Сайт города Мариуполя, 03.09.2014
  5. ↑ Рафаэль Сааков. Создатели «Антимайдана» — против сборов на Манежной // «Русская служба Би-би-си», 15.01.2014
  6. ↑ О досрочном прекращении полномочий членов Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.] // Совет Федерации, 26.09.2016
  7. ↑ Экс-глава ЕР в Севастополе надеется, что Саблин сможет выстроить работу накануне выборов - ТАСС. TACC. Процитовано 18 листопада 2023.
  8. ↑ «Единая Россия» утвердила кураторов внутрипартийных дискуссионных площадок. Коммерсантъ (рос.). 17 січня 2019. Процитовано 18 листопада 2023.
  9. ↑ Саблин избран секретарем Севастопольского регионального отделения «Единой России». Единая Россия (рос.). Процитовано 18 листопада 2023.
  10. ↑ Для московської "еліти" створили спецпідрозділ подалі від фронту, - британська розвідка. РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 квітня 2024.
  11. ↑ Latest Defence Intelligence update on the situation in Ukraine – 22 April 2024.
  12. ↑ Дмитрий Саблин — истинный патриот своей малой Родины — города Мариуполя — Новости — Приазовский Рабочий, Мариуполь. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 27 травня 2021.
  13. ↑ "Ночные волки", "боевые братья", "афганцы" и казаки объединились, чтобы не допустить Майдана в России. NEWSru.com. 15.1.2015. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №126/2018 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  16. ↑ Додаток до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 листопада 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 18 листопада 2023 року № 758/2023 (PDF).
  17. ↑ Council Decision (CFSP) 2022/2477 of 16 December 2022 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine (англ.), № 32022D2477, 16 грудня 2022, процитовано 30 березня 2023
  18. ↑ Russia-related Designations and Designations Updates; Publication of Russia-related Frequently Asked Question.
  19. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 30 березня 2023.
  20. ↑ Canada, Global Affairs (28 листопада 2022). Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. GAC. Архів оригіналу за 17 березня 2023. Процитовано 30 березня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Саблін_Дмитро_Вадимович&oldid=42379326