Савченко Дмитро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко.
Савченко Дмитро Петрович
Дмитро Савченко
Ім'я при народженні Савченко Дмитро Петрович
Псевдонім Дмитро Хвощинський
Народився 27 липня 1982(1982-07-27) (41 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність видавець, письменник, публіцист
Alma mater філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Мова творів українська

Дмитро́ Петро́вич Са́вченко (нар. 27 липня 1982, Київ) — український видавець[1], письменник, публіцист, філософ[2], військовий, києвознавець. Політв'язень справи «вибуху на Троєщинському ринку»[3][4].

Засновник видавництва «Залізний тато».[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Дмитро Савченко народився 27 липня 1982 року в Києві. У 2004 році закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка[2].

З 1990-их років активний учасник націоналістичного руху. Учасник довгострокової політичної акції «Україна без Кучми» – УБК. До 2004 року активно працював над правим самвидавом. Брав участь в археологічних розкопках і відновлювальних роботах Гнилицького катакомбного комплексу.[5]

Ув'язнення[ред. | ред. код]

Літо 2004 року ознаменувалося серією гучних вибухів та розбірками між власниками Троєщинського ринку. Спочатку в липні 2004 в центрі міста вибухнув джип одного з двох співвласників ринку, людських жертв не було.

20 серпня того року пролунав новий вибух на ринку Троєщина, вибуховий пристрій, закладений у смітник, забрав життя однієї людини. Після першого вибуху на ринку почались пошуки винних. Затримали Олександра Пастуха, Сергія Значко, Тараса Швиденка та Дмитра Савченка[3]. Сам Савченко своєї провини не визнав[6].

Справа тривала майже рік, 16 серпня 2005 року Апеляційний суд Києва виніс вирок у 14 років позбавлення волі чотирьом обвинувачуваним за статтею «Тероризм». Націоналістичні та деякі патріотичні організації назвали цю справу політичною, оскільки основними доказами на суді були екземпляри націоналістичних видань, знайдені в помешканнях обвинувачуваних, і погляди на життя, які за версією суду сповідували обвинувачувані[7].

Звільнення[ред. | ред. код]

Невдовзі після подій Революції гідності, 6 березня, Савченка достроково звільнили з в’язниці. Після звільнення працював радіоведучим і брав участь у війні на сході України у складі ДУК ПС[8]. З 2014 року речник «Правого сектору».[9]

Видавнича діяльність[ред. | ред. код]

Докладніше: Zалізний тато

Наприкінці 2016 року заснував видавництво «Залізний тато». Сам Дмитро Савченко називає своє видавництво лабораторією екстремальної літератури і вважає, що книжки «Залізного тата» мають тримати читача у стані інтелектуального дискомфорту[10]. Видавництво займається випуском «провокативних» книг[11].

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Книжки[ред. | ред. код]

Дмитро Савченко «Транскрипції вражень», 2008.[12]

«Бліцкриг футуризму. Літературна експансія» у співавторстві, 2012.

Дмитро Савченко «Маятник революції». – 2014.

Дмитро Савченко «Київ Хунта Сіті». – Чернівці: БУКРЕК, 2015.

Дмитро Савченко «Zаколот», 2016.[13]

Дмитро Савченко («Філософ») «ВОВКИ ДА ВІНЧІ. Cтисла історія становлення та ідейна навігація 1-го Окремого Штурмового Батальйону». — Київ: Видавництво «Залізний тато», 2023.


Війна[ред. | ред. код]

У 2020-2022 роках перебував на фронті в складі 1-шої окремої штурмової роти ДУК ПС під командуванням Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».

В ході російського вторгнення в 2022 році, брав участь в боях за Авдіївку, на Лисичанському напрямку, в 2022-2023 роках брав участь в боях за Бахмут в складі підрозділу «Вовки Да Вінчі».

Старший лейтенант, заступник начальника штабу 1-го окремого штурмового батальйону «Да Вінчі»[14]. Автор айдентики батальйону, а також назви, титрування та тексту Статуту почесної нагороди підрозділу «Хрест Да Вінчі».

Сім'я[ред. | ред. код]

Має двох доньок:

  • Милослава (нар. 2012)
  • Іларія (нар. 2016)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б ТОВ ЗАЛІЗНИЙ ТАТО. youcontrol.com.ua.
  2. ↑ а б У Луцьку політв’язень Дмитро Савченко презентував книгу «Заколот» (ФОТО). «Вголос» (укр.). 12 листопада 2016. Процитовано 29 квітня 2020.
  3. ↑ а б Працівник "5-го каналу" Дмитро Савченко, затриманий за підозрою в організації вибуху на Троєщинському ринку, перебуває в Деснянському райвідділі міліції Києва. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 29 квітня 2020.
  4. ↑ Gazeta.ua (26 липня 2012). Допомога політв'язневі Дмитрові Савченку!. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 29 квітня 2020.
  5. ↑ Київська четвірка
  6. ↑ Дмитро Савченко | Інтерв'ю.
  7. ↑ Культура має насаджуватися ствердно і ультимативно, – засновник видавництва "Zалізний тато". Інформатор. 30 червня 2019. Архів оригіналу за 17 вересня 2019.
  8. ↑ У Рівненській бібліотеці представили книги військового журналіста. Рівне Медіа. Процитовано 29 квітня 2020.
  9. ↑ Дмитро Савченко, речник ПС: Важливо започаткувати в політиці жанр прямої дії.
  10. ↑ Схиблені на читанні: стежками львівського Форуму видавців (ФОТО). racurs.ua (укр.). Процитовано 29 квітня 2020.
  11. ↑ «Найкращим визнанням для будь-якого художника – є бажання злочинця вкрасти його картину». www.armyfm.com.ua. Процитовано 29 квітня 2020.
  12. ↑ «Проти попси та банальщини». Як український захисник створив видавництво «Zалізний Тато» та воює на двох фронтах
  13. ↑ Дмитро Савченко. Zаколот
  14. ↑ Україні заснували почесну відзнаку "Хрест Да Вінчі", Нагороду отримали перші 26 бійців

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Савченко_Дмитро_Петрович&oldid=42605693