Савченко Катерина Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Савченко Катерина Миколаївна
Народилася 16 березня 1942(1942-03-16) (82 роки)
Велика Олександрівка
Громадянство  УРСР Україна Україна
Діяльність педагог, поетеса, журналіст
Членство Національна спілка письменників України
Нагороди Відмінник освіти України
Член Національної спілки журналістів України

Савченко Катерина Миколаївна (нар. 16 березня 1942, смт Велика Олександрівка, Україна) — поетеса, журналіст, старший учитель, спеціаліст вищої категорії, «Відмінник освіти України». Кавалер ордена " Іристон" Осетино - Аланської діаспори в Україні. Член Національної спілки журналістів України, член Всеукраїнської творчої спілки " Конгрес літераторів України", лауреат літературної премії ім. Б. Лавреньова. Почесний ветеран України. Номінована на звання "Жінка року - 2020"

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 16 березня в смт Велика Олександрівка Херсонської області в сім'ї робітників. Закінчила Великоолександрівську середню школу N 2. Після закінчення Бериславського педучилища у 1963 році вступила до Херсонського педагогічного інституту на філологічний факультет, який закінчила у 1968 році. Із 1967 по 2015 рік працювала в загальноосвітній школі I - III ступенів № 4 м. Херсона вчителем української мови та літератури. Старший учитель вищої категорії, «Відмінник освіти України». Організовувала у своїй школі літературний гурток «Струмок», гаслом якого стали слова: «Поети Херсонщини славлять свій рідний край». Оформила альбом- «Пісенний вінок Кобзарю». Друкувалась у журналі «Дивослово», в альманасі «Степ», в газеті «Джерела» та в іншій місцевій пресі.

Твори[ред. | ред. код]

  • Пісня про матір. — Херсон: Айлант, 2002. — 27 с.
  • Пучка сміху: веселі діалоги. — Херсон: Персей, 2000. — 23 c.
  • Камертон душі моєї: вірші. — Херсон: Айлант, 1999. — 26 с.
  • Осінні мелодії: пейзажна лірика: вибране. — Херсон: Айлант, 2004. — 19 с.
  • На моїм порозі осінь… : пейзажна лірика. — Херсон: Просвіта, 2001. — 30 с.
  • Незнищенне коріння правди: нариси. Херсон: Айлант,2008. — 126 с.: ілюстр.
  • Які навкруг дива!: вірші: для мол.шк.віку. — Херсон: Айлант,2001. — 14 с.
  • «Я-точка Вічності і Часу…»: літ.худож.нарис. — Херсон: Айлант, 2000. — 27 с.
  • Таврійські небосхили: вірші.- Херсон: Айлант, 2006. — 35 с.
  • Мова: [вірш]// Степ: літ. худож. альм. No 11. — Херсон,2002. — С. 128.
  • Весняні поезії: [зб.віршів]/ В.Лунєгов [та ін.] ?ред.упоряд. О.Пасічник. — Херсон: Айлант, 2007. — 67 с. Про неї
  • Марченко Л. Пісня про матір / Л.Марченко // Джерела. 2002. — No 10. — С. 17.
  • Михайленко В. Пісня про матір: (книги наших земляків)/ Валерій Михайленко // Новий день. — 2003. — 4 верес. — С. 19.
  • Нечипуренко О. Люблю як в юності / Олена Нечипуренко // Новий день. — 2008. — 5 черв. С. 18.
  • Байда С., Останнього уроку не буває / Сергій Байда // Джерела. — 2008. No 1112. — С. 7.
  • Березовський Б. «Пучка сміху» всім на радість / Богдан Березовський // Наш час. 2000. 31 серп. — С. 18.
  • «Якщо сонети пишуть вчительки…»// Кафедра. — 2006. No 4. С. 4.
  • "А де ж батько, синку" (повість) - Херсон, 2009.
  • "Золото нетлінної душі" - Херсон, 2010.
  • "Музика дощу" - Херсон 2014
  • " Нам бомби свої колискові співали (нариси) - Херсон, 2016.
  • " Нескорений" (повість) - Херсон, 2017.
  • "Ich mochte zu Mutter" (повість),- Херсон 2018.
  • " Серпень двері відчинив",- Херсон, 2020.
  • "Коли пам'ять говорить" ( автобіографічна повість) - Херсон: Айлант, 2021 - 68 ст.

Джерело[ред. | ред. код]