Савчук Борис Олексійович

Борис Савчук
Загальна інформація
Народження	19 серпня 1943(1943-08-19) Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	1996
Громадянство	СРСР
Зріст	187 см
Вага	83 кг
Клуб	СКА (Ленинград)
Тренери	Рохлін Едмунд Ісидоровичd
Особисті рекорди
100м	10,3 (1965)
200м	20,7 (1969)
400м	46,3 (1966)
Медалі
Чемпіонат Європи з легкої атлетики Срібло Будапешт 1966 4×100 м Срібло Афины 1969 4×400 м Чемпіонат Європи (в приміщеннях) Золото Прага 1967 4×300 м Срібло Прага 1967 150+300+450+600 м Бронза Мадрід 1968 4×364 м Золото Мадрід 1968 182+364+546+728 м Золото Відень 1970 4×400 м Срібло Софія 1971 400 м Срібло Софія 1971 4×400 м Універсіада Срібло Турин 1970 4×400 м

Боріс Олексійович Савчук (19 серпня 1943, Дніпропетровська область — 1996) — радянський легкоатлет, спеціаліст з бігу на короткі дистанції. Виступав за збірну СРСР з легкої атлетики у 1964—1971 роках, дворазовий срібний призер чемпіонатів Європи, володар трьох золотих медалей чемпіонатів Європи у приміщенні, багаторазовий переможець та призер першостей національного значення, учасник літніх Олімпійських ігор у Токіо. Представляв Ленінград та Збройні сили. Майстер спорту СРСР міжнародного класу.

Біографія

Борис Савчук народився 19 серпня 1943 року в селі Олександрове Дніпропетровської області.

Почав займатися легкою атлетикою у 1961 році, проходив підготовку у Ленінграді під керівництвом заслуженого тренера СРСР Едмунда Ісидоровича Рохліна. Перебував у Спортивному клубі армії (Ленінград), представляв Збройні сили.

Вперше заявив про себе на дорослому всесоюзному рівні в сезоні 1963 року, коли у складі команди Ленінграда виграв срібну медаль в естафеті 4×100 метрів на чемпіонаті країни в рамках III літньої Спартакіади народів СРСР у Москві.

Завдяки низці вдалих виступів був відзначений правом захищати честь країни на літніх Олімпійських іграх 1964 року в Токіо — у дисципліні 200 метрів не зміг далі за попередній кваліфікаційний етап, тоді як в естафеті 4 × 100 метрів разом зі співвітчизниками Едвіном Озоліним, Гусманом Косановим і Борисом Зубовим відібрався у фінал і посів у вирішальному забігу п'яте місце.

У 1965 році здобув перемогу в естафеті 4×100 метрів на чемпіонаті СРСР в Алма-Аті та на Кубку Європи в Штутгарті.

У 1966 році став срібним призером у бігу на 400 метрів на чемпіонаті СРСР у Дніпропетровську, виграв срібну медаль в естафеті 4×100 метрів на чемпіонаті Європи у Будапешті.

У 1967 році на Європейських легкоатлетичних іграх у Празі переміг в естафеті 4×300 метрів і отримав срібло в естафеті 150 +300+450+600 метрів, був найкращим у бігу на 400 метрів та естафеті 4×400 метрів на чемпіонаті країни в рамках IV літньої Спартакіади народів СРСР у Москві.

У 1968 році на Європейських легкоатлетичних іграх у Мадриді виграв бронзову та золоту нагороди в естафетах 4×364 та 182+364+546+728 метрів відповідно, перевершив усіх суперників у бігу на 400 метрів на чемпіонаті СРСР у Ленінакані.

На чемпіонаті СРСР 1969 року в Києві взяв бронзу та срібло на дистанціях 200 та 400 метрів відповідно, виграв срібну медаль в естафеті 4×400 метрів на чемпіонаті Європи в Афінах.

У 1970 році переміг в естафеті 4×400 метрів на чемпіонаті Європи у приміщенні у Відні. На Кубку Європи в Стокгольмі зайняв третє місце у бігу на 400 метрів і друге місце в естафеті 4×400 метрів — тим самим допоміг радянським легкоатлетам стати срібними призерами чоловічого командного заліку. На чемпіонаті СРСР у Мінську виграв дисципліни 200 та 400 метрів, а також естафету 4×400 метрів. Як студент, брав участь в Універсіаді в Турині, звідки привіз нагороду срібної гідності, виграну в естафеті 4 × 400 метрів.

У 1971 році отримав срібло на дистанції 400 метрів на зимовому чемпіонаті СРСР у Москві, був другим у бігу на 400 метрів та в естафеті 4×400 метрів на чемпіонаті Європи у приміщенні в Софії.

За видатні спортивні досягнення відзначений почесного звання «Майстер спорту СРСР міжнародного класу».

Помер 1996 року.