Савіцький Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Савіцький Юрій Миколайович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 11 липня 1984(1984-07-11)
 УРСР, Летичів
Смерть 23 березня 2015(2015-03-23) (30 років)
Україна Україна, Авдіївка
Псевдо Партизан
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Повітряні сили
Рід військ  Зенітні ракетні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Савіцький Юрій Миколайович (11 липня 1984(19840711), смт Летичів, Хмельницька область, Українська РСР — 23 березня 2015, м. Авдіївка, Донецька область, Україна) — солдат Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Партизан».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1984 в смт Летичів на Хмельниччині. З 1990 по 2001 навчався у Летичівській школі № 1.

Строкову службу проходив в 19-й ракетній бригаді Сухопутних військ у Хмельницькому. Кілька років служив за контрактом у Військовій службі правопорядку України в м. Хмельницький. Займався виготовленням меблів на замовлення. Був активним учасником Революції Гідності.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 31 липня 2014 року призваний Летичівсько-Старосинявським ОРВК за частковою мобілізацією — як доброволець.

Солдат, гранатометник взводу охорони 11-го зенітного ракетного полку, в/ч А3730, м. Шепетівка. Пройшов перепідготовку та здобув військовий фах гранатометника. 9 разів писав рапорт, аби його відправили на фронт.

З лютого 2015 виконував завдання поблизу Донецька у складі четвертої ротації зведеного загону Повітряних сил «Дика качка». Обороняв позицію «Зеніт» поблизу Донецького аеропорту.

23 березня 2015, коли під час бою впав український прапор, під обстрілами проповз до нього і встановив на місце. Того ж дня, під час мінометно-танкового обстрілу позицій в районі Опитне — Авдіївка, разом зі своїм побратимом Олександром вів спостереження за діями противника і сповіщав про небезпеку. Ворожий снаряд з танкової гармати влучив в окоп, Сашко отримав численні поранення, а Юрій дістав поранення у голову, що несумісне з життям.

Похований 26 березня з усіма військовими почестями на центральному цвинтарі Летичева[1]. Залишились батьки Надія Іванівна і Микола Миколайович, сестра Наталя та дружина Марія з дитиною.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 13 жовтня 2015 в Шепетівці на території «12-го містечка» зенітно-ракетного полку встановлено пам'ятну стелу з іменами загиблих Героїв: Савіцький Юрій і Драчук Валентин[3].
  • Наказом Міністерства оборони України № 47 від 29.01.2016 рядовий Савіцький Юрій Миколайович зарахований навічно до особового складу в/ч А3730.
  • В Летичеві вул. 50-річчя Жовтня перейменована на вулицю Юрія Савіцького.
  • 21 серпня в Летичівському НВК № 1 «ЗОШ І-ІІІ ступенів — ліцеї» відкрили меморіальну дошку пам'яті учасника АТО Юрія Савіцького[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Летичівщина попрощалася з героєм // Летичівська РДА, 27 березня 2015
  2. Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. В «дванадцятому містечку» встановили меморіальну стелу Героям // Сайт міста Шепетівка, 19 жовтня 2015
  4. В Летичеві відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО Герою Юрію Савіцькому [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Летичівська РДА, 26 серпня 2015

Джерела[ред. | ред. код]