Сади диявола
Сади диявола (нім. teufelsgarten, англ. devil’s gardens) — оборонні загородження з мін та колючого дроту, які захищали німецькі позиції у другій битві при Ель-Аламейні (кінець 1942 року). Ці загородження сягали в Північній Африці від узбережжя Середземного моря до западини Каттара. Назва сади диявола оборонним загородженням дав генерал-фельдмаршал Роммель.
Для прориву садів диявола британський командувач генерал-лейтенант Бернард Монтгомері використовував інженерні війська, які підтримували піхотні бригади 2-ої Новозеландської дивізії, щоб пробити пролом у мінних полях для вклинювання в оборонні позиції військ країн Осі. Інженери, що використовують ручні інструменти, були забезпечені розмінуючими пристроями Scorpion tank[en], обладнаними ланцюгами, що обертаються. Але такі механізми були не дуже ефективні, і нерідко доводилося використовувати ручний спосіб розмінування. Розчищення мінних полів ускладнювало наявність також протипіхотних мін.[1]
У садах диявола було встановлено близько трьох мільйонів мін, більшість із яких залишилися досі не розмінованими; ними досі підриваються місцеві жителі.[2]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Schneck, William. Breaching the Devil’s Garden: The 6th New Zealand Brigade in Operation Lightfoot. The Second Battle of El Alamein. 2005. US Army Communications-Electronics Command
- ↑ Lethal landmine legacy from battle of El Alamein. BBC News. 20 березня 2010. Архів оригіналу за 23 липня 2017. Процитовано 24 лютого 2015.
Це незавершена стаття про війну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |