Садовський Федір Титович
Садовський Федір Титович | |
---|---|
Народився |
8 (20) серпня 1892 Уфа, Російська імперія |
Помер |
1971 Москва, СРСР |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Діяльність | державний діяч |
Alma mater | Інститут цивільних інженерівd |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Федір Титович Садовський (20 серпня 1892, місто Уфа Уфимської губернії, тепер Республіка Башкортостан, Російська Федерація — 1971, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, інженер, міністр житлово-цивільного будівництва Української РСР, професор (1946). Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в родині безземельного селянина. Закінчив початкову школу та реальне училище у місті Уфі.
У 1910 році витримав конкурсний екзамен до Петербурзького технологічного інституту, але зарахований до лав студентів не був. У 1910—1911 роках — студент Томського технологічного інституту, звідки був відрахований за участь в революційному русі. У 1911 році став студентом Інституту цивільних інженерів в Санкт-Петербурзі. Через скрутне матеріальне становище часто переривав та залишав навчання. Закінчити інститут та здобути вищу освіту зумів тільки у 1924 році.
У 1918—1919 роках — перебував на службі в червоноармійському полку, будував укріплення під Петроградом під час наступу військ генерала Юденича.
До 1934 року жив і працював у Петрограді-Ленінграді. Виконував роботу проектувальника на різних будовах, був винахідником, виконробом, начальником будівництв, зокрема начальником робіт Управління будівництва Повноважного представництва ОДПУ в Ленінградському військовому окрузі. У 1934—1940 роках — в Москві, де також очолював різні будівництва, працював в Держбуді СРСР та на педагогічній роботі, навчаючи нові кадри спеціалістів-будівельників. Перебував у закордонних відрядженнях у США, Німеччині, Франції, Швеції, Данії.
За його участю та проектами споруджені житловий масив та підстанція заводу «Красный Треугольник» в місті Ленінграді, будинок ОДПУ-Народного комісаріату внутрішніх справ у Ленінграді, будівля Всесоюзного інституту експериментальної медицини у Москві та інші.
Член ВКП(б) з 1937.
У 1941 році — заступник народного комісара промисловості будівельних матеріалів Української РСР.
Під час німецько-радянської війни евакуйований до Башкирської АРСР, де керував спорудженням робітничих селищ. У 1943 році був відкликаний в Українську РСР, де до листопада 1943 року працював заступником народного комісара промисловості будівельних матеріалів Української РСР.
25 листопада 1943 — 30 серпня 1948 року — народний комісар (міністр) житлово–цивільного будівництва Української РСР.
У 1948 році переїхав до Москви. Працював заступником міністра промисловості будівельних матеріалів СРСР.
Помер у Москві, похований на Новодівочому кладовищі.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Леніна
- орден Жовтневої Революції
- орден Трудового Червоного Прапора
- орден «Знак Пошани»
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
- медалі
Джерела[ред. | ред. код]
- газета «Зоря» (Дніпропетровськ) — січень 1947 року.
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 20 серпня
- Народились 1892
- Уродженці Уфи
- Померли 1971
- Померли в Москві
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Діячі УРСР
- Депутати Верховної Ради УРСР 2-го скликання
- Міністри УРСР
- Професори