Само Халупка
| Само Халупка | |
|---|---|
 | |
| Народився |
27 лютого 1812[2][1] Горна Легота, Брезно, Словаччина |
| Помер |
19 травня 1883[1] (71 рік) Горна Легота, Брезно, Словаччина |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща Російська імперія |
| Діяльність | поет, письменник |
| Галузь | література[3] і євангелічна церкваd[3] |
| Знання мов | словацька[3][4] |
| Magnum opus | Mor ho!d |
| Конфесія | лютеранство |
| Брати, сестри | Ян Халупка |
| Автограф |
 |
Са́мо Халу́пка (словац. Samo Chalupka; 27 лютого 1812, Горна Легота Австрійська імперія (нині Банскобистрицького краю, Словаччини) — 19 травня 1883, там само) — словацький поет-романтик, що входить до, так званого, покоління «штурівців». Спільно з Яном Ботто, Янко Кралем і А. Сладковичем належить до найвидатніших поетів словацького романтизму.
Протестантський проповідник. Просвітитель.
Біографія[ред. | ред. код]
Син приходського священика. Пішов стопами батька. Після закінчення гімназії у 1827 вступив до братиславського ліцею, де вивчав теологію і філософію. З юності брав участь в національному словацькому русі. У 1829 приєднався до послідовникі Л. Штура.
Творчість[ред. | ред. код]
В літературу вступив в 1830-ті роки з ліричними і патріотичними віршами (переважно чеською мовою). Дебютував у 1836 з віршами, опублікованими в альманасі «Plody».
Із середини 1840-х писав по-словацьки; оформився як поет-романтик школи Л. Штура.
У жанрах фольклорної ліричної пісні і епіки оспівував батьківщину, борців за свободу («Козак», «Кральогольска», «Убий його!» та ін.). Найзначніша лірика та історична епіка вийшла в 1868 у збірнику «Spevy».
Значне місце у творчості Само Халупко займає літургійна поезія (збірка «Пісні», 1842).
Його вірші, створені на основі народних пісень, балад та історичного епосу, дуже вплинули на майбутній напрямок словацької поезії.
Література[ред. | ред. код]
- Халупка С. Провесни сонячний неспокій: [вибране] / Само Халупка ; [пер. із словац., вст. ст., післям., приміт., упор. І. Мацинський; відп. ред. Н. Богдан]. – Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі, відділ української літератури в Пряшеві, 1984. – 280 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ CONOR.Sl