Санфірова Ольга Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Олександрівна Санфірова
тат. Ольга Александровна Санфирова
Народження 19 квітня (2 травня) 1917(1917-05-02)
Самара, Російська імперія
Смерть 13 грудня 1944(1944-12-13) (27 років)
Гродно, Білоруська РСР, СРСР
Поховання Гродно
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
Роки служби 1941—1944
Звання  Капітан авіації
Формування 46-й гв. НБАП
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
CMNS: Санфірова Ольга Олександрівна у Вікісховищі

Ольга Олександрівна Санфірова (19 квітня (2 травня) 1917(19170502) — 13 грудня 1944) — радянська військова льотчиця часів Другої світової війни, командир ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку, гвардії капітан. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 2 травня 1917 року в місті Самара в родині робітника. Татарка. У середині 1930-х років переїхала до міста Новий Ургенч (Узбекистан), де закінчила 9 класів. Працювала на заводі в місті Коломна Московської області, одночасно навчалась в аероклубі. З 1940 року — льотчик-інструктор 78-ї навчальної ескадрильї Західно-Сибірського управління ЦПФ в місті Татарську (Новосибірська область).

До лав РСЧА вступила добровільно по мобілізації ЦК ВЛКСМ у грудні 1941 року. У 1942 році закінчила Батайську військову авіаційну школу пілотів. Член ВКП(б) з 1942 року. В діючій армії — з 27 грудня 1942 року. Воювала на Південному, Закавказькому, Північно-Кавказькому, 2-у Білоруському фронтах. Пройшла бойовий шлях від пілота до командира ескадрильї 588-го (з лютого 1943 року — 46-го гвардійського) нічного бомбардувального авіаційного полку.

Всього за роки війни здійснила 630 бойових вильотів із бойовим нальотом 875 годин, під час яких зкинула на військові об'єкти, скупчення живої сили і техніки супротивника 77 тонн бомбового навантаження.

У ніч на 13 грудня 1944 року, під час повернення з бойового завдання по знищенню позицій супротивника в районі населеного пункту Домослав (Польща), літак під керуванням гвардії капітана О. О. Санфірової був підбитий. Льотчиці були змушені вистрибнути з парашутами і пішки йти ворожими тилами. Під час переходу лінії фронту випадково наступила на міну й загинула. Похована в братній могилі в місті Гродно (Білорусь).

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії капітанові Санфіровій Ользі Олександрівні присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороджена орденами Леніна (23.02.1945), Червоного Прапора (27.04.1943), Олександра Невського (26.04.1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (22.10.1943) і медаллю.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Ім'ям Ольги Санфірової названо вулиці в містах Самара (Росія) і Гродно (Білорусь).

Посилання[ред. | ред. код]

  • Санфірова Ольга Олександрівна. // Сайт «Герои страны» (рос.).