Сапожко Ігор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сапожко Ігор Васильович
Сапожко Ігор Васильович
Сапожко Ігор Васильович
Міський голова Броварів
Нині на посаді
На посаді з в.о. з 24 липня 2008,
міський голова і голова ради ОТГ з 31 жовтня 2010 до цього часу
Попередник Віктор Антоненко
Народився 1 вересня 1977(1977-09-01) (46 років)
Київ
Відомий як політик
Громадянство  УРСР → Україна Україна
Національність українець
Alma mater НАДУ при Президентові України
Політична партія Партія регіонів
У шлюбі з Марина Анатоліївна
Діти донька та син
 Висловлювання у Вікіцитатах

Сапо́жко І́гор Васи́льович (нар. 1 вересня 1977(19770901), Київ) — міський голова Броварів із 2010 року, виконував обов'язки мера міста з 2008 року. Депутат і секретар Броварської міської ради з 2006 року, висувався за списками ВО «Батьківщина». На посаду міського голови у 2010 році балотувався від Партії регіонів, з якої вийшов під кінець Євромайдану — 20 лютого 2014 року.

Дитинство та юнацтво[ред. | ред. код]

Ігор Сапожко народився 1 вересня 1977 року в місті Києві. Родина мешкала на вулиці Архітектора Вербицького, що на Харківському масиві столиці.[1][2].

Освіта[ред. | ред. код]

Згідно з офіційною біографією, 1992 року Ігор Сапожко закінчив київську ЗОШ № 237. Одразу після цього вступив до ПТУ № 16 на деревообробну спеціалізацію[1], яке закінчив у 1995 році.[3][4]

Із 2002 до 2007 навчався за юридичною спеціальністю «Правознавство» у Київському національному університеті внутрішніх справ (нині академія).[3][4]

У 2010 році, вже будучи міським головою, здобув другу вищу освіту та отримав ступінь магістра за спеціальністю «державне управління» в Національній академії державного управління при Президентові України.[3][4]

Доросле життя[ред. | ред. код]

Із 1996 по 2006 роки Ігор Сапожко був помічником депутата. За твердженням деяких ЗМІ, цей факт із біографії не відповідає дійсності.[1][5]

Оголошення про розшук Ігоря Сапожка

У випуску газети «Киевские ведомости» від 29 квітня 1998 року розповіли історію про конфлікт і подальший збройний напад на охорону кіоска на Харківському масиві Києва, що стався 27 квітня, внаслідок якого загинув 23-річний Іван Касьяненко. Після цього у газеті «Факты и комментарии» від 26 травня 1998 року з'явилось оголошення від Харківського РУ ГУ МВС України в місті Києві із повідомленням про розшук. Серед чотирьох чоловіків, яких правоохоронці оголосили у розшук, був Ігор Сапожко.[1] У 2015 році у відповідь на депутатський запит Міністерство внутрішніх справ України повідомило, що з'ясувати всі обставини події неможливо, оскільки матеріали кримінальної справи передали до прокуратури. За інформацією Генеральної прокуратури України, наданою того ж року, матеріали справи були знищені.[2][6][7]

За даними офіційної біографії, з 25 листопада 2000 року до 15 вересня 2003 року Ігор Сапожко працював водієм: спершу в МПП «Іскандер», згодом у ЗАТ «Познякижитлобуд». Із 17 листопада 2004 року — працював менеджером-консультантом у ВАТ «Лопас», роком раніше отримавши посаду юрисконсульта.[3][4]

26 березня 2006 року Ігор Сапожко був обраний депутатом Броварської міської ради на місцевих виборах за списками ВО «Батьківщина». З 17 травня 2006 року він обійняв посаду секретаря міськради. Із 24 липня 2008 року, після висловлення недовіри попередньому голові Віктору Антоненку, став виконувачем обов'язків голови Броварської міської ради.[8][2]

На початку 2010 року, одразу після приходу до влади в Україні Віктора Януковича, Ігор Сапожко переходить до лав Партії регіонів.[9] На місцевих виборах 31 жовтня 2010 року він балотувався від цієї політичної силиї — на посаду міського голови Броварів. 2 листопада 2010 року його проголосили переможцем на виборах.[8][10]

У 2012[11] і 2013[12] роках Ігоря Сапожка за неймовірні успіхи номінували на титул української премії «Людина року» в номінації «Міський голова року». Переможцем він не став.[13][14]

Віче на майдані Свободи у Броварах з вимогою відставки Ігоря Сапожка з посади міського голови, 24 лютого 2014 року

20 лютого 2014 року Ігор Сапожко оголосив про свій вихід із Партії регіонів і про припинення існування фракції партії в Броварській міській раді.[15][16][17]

27 вересня 2015 року як безпартійний[18] Ігор Сапожко висунув свою кандидатуру на посаду міського голови Броварів на місцевих виборах 2015 року як самовисуванець.[19] Однак, відповідно до матеріалів передвиборчої агітації, Ігор Сапожко та Українська партія «Єдність» (голова — Олександр Омельченко) йшли на виборах спільною командою.[20][21][22] 29 жовтня стали відомими результати виборів, відповідно до яких міським головою Броварів лишився Ігор Сапожко.[23][24]

Обраний на місцевих перевиборах 17 січня 2021 року головою ради Броварської ОТГ, де висувався від місцевої партії свого імені — "Команди Ігоря Сапожка «Єдність»"[25][26], назву, логотип якої було "віджато" у тодішнього київського Голови Омельченка. Коли ж оригінальна "Єдність" спробувала зареєструватись в Броварах, то їх просто блокували і не допускали!

Родина та проживання

Разом із сім'єю Ігор Сапожко мешкає у садибі в селі Гнідині Бориспільського району Київської області.[27]

Склад його родини такий.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Політичний «феномен» Ігоря Сапожка: від київського рекетира до броварського мера. Частина 1. Темне минуле [Архівовано 5 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 03.08.2015
  2. ↑ а б в Мнение: Нынешняя власть допускает «ошибку им. Януковича» [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.). Аргумент. 09.10.2015
  3. ↑ а б в г Сапожко Ігор Васильович (Біографія). Маєш право знати. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 16 лютого 2013.
  4. ↑ а б в г д е ж Сапожко Ігор Васильович: біографія. Броварська міська рада (офіційний сайт). Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 16 лютого 2013.
  5. ↑ Фальшивые кандидаты — поддельные выборы? [Архівовано 18 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (рос.). Украина криминальная. 08.10.2015
  6. ↑ Народний депутат Віталій Купрій: «Фігурант кримінальної справи Ігор Сапожко балотується на мера Броварів!» Громадський захист Київщини (Зареєстроване ЗМІ: КІ-№ 144Р від 06.03.2012). № 22 (72), стор. 1 і 6. 12.10.2015.
  7. ↑ ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ № 11/10-261 [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.]. Верховна Рада України. 13.02.2015
  8. ↑ а б Результати виборів мера. Блог Територія правди. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 16 лютого 2013.
  9. ↑ Політичний «феномен» Ігоря Сапожка. Частина 2. Стрімка політична кар'єра в Броварах: талант чи впливові покровителі? [Архівовано 16 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 13.08.2015
  10. ↑ Броварська міська рада. Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 16 лютого 2013.
  11. ↑ Претендентами на титул «Людина року — 2012» стали відомі політики та скандальні мери [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] УНІАН. 14.11.2012
  12. ↑ Названо претендентів на здобуття титулу «Людина року - 2013» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.]. ТСН. 1+1. 25.11.2013
  13. ↑ [1] [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 25.03.2013
  14. ↑ Визначені володарі премії «Людина року — 2013» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.]. УНІАН. 24.03.2014
  15. ↑ Революція в Броварах: хроніка 20 лютого [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 21.02.2014
  16. ↑ Мер Броварів Сапожко вийшов з ПР, фракція у міськраді припинила існування [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. 112 Україна. 20.02.2014
  17. ↑ Звернення Сапожка до броварчан [Архівовано 3 грудня 2021 у Wayback Machine.] (відео). Андрій Качор // ЕКТА Бровари. 22.02.2014
  18. ↑ [2] [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Центральна виборча комісія України. 2015
  19. ↑ Ігор Сапожко «самовисунувся» на посаду мера Броварів. Рішення про реєстрацію кандидата ще немає [Архівовано 29 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 28.09.2015
  20. ↑ [3] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. УП «Єдність». Жовтень 2015
  21. ↑ [4] (фото). Наш край. 20.10.2015
  22. ↑ Бровари: як екс-регіонал сформував більшість завдяки «опозиціонерам» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Чесно. 29.03.2016
  23. ↑ Броварська міська рада [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]. Центральна виборча комісія. Жовтень 2015 року
  24. ↑ Постанова Броварської міської виборчої комісії щодо встановлення результатів виборів Броварського міського голови[недоступне посилання]. Маєш право знати. 30.10.2015
  25. ↑ Ігор Сапожко – мер, у міськраду його команда «заходить» більшістю мандатів, – офіційні підсумки перевиборів [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.]. Трибуна-Бровари. 22.01.2021
  26. ↑ Перевибори в Броварах: поіменно та в цифрах. ПРОТОКОЛИ голосування [Архівовано 18 травня 2021 у Wayback Machine.]. Трибуна-Бровари. 23.01.2021
  27. ↑ Політичний «феномен» Ігоря Сапожка: від київського рекетира до броварського мера. Частина 4: заключна [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 15.09.2016
  28. ↑ а б Сапожко Ігор Васильович. Бровари, неофіційний сайт. Архів оригіналу за 30 травня 2012. Процитовано 16 лютого 2013.
  29. ↑ Е-декларація Сапожка Ігоря Васильовича [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.]. НАЗК. 2016

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Сапожко Ігор Васильович


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сапожко_Ігор_Васильович&oldid=40458164