Сара Гаррісон
| Сара Гаррісон | |
|---|---|
| англ. Sarah Harrison | |
.jpg) | |
| Народилася |
1982 Велика Британія, Велика Британія |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | журналістка, редакторка |
| Alma mater | Школа «Севеноукс», International Baccalaureate[d], Лондонський університет королеви Марії і City, University of Londond |
| Знання мов | англійська |
| Заклад | Centre for Investigative Journalismd, Бюро журналістських розслідувань (Лондон) і WikiLeaks |
| Роки активності | 2009 — тепер. час |
| Нагороди | |
| Сайт | wikileaks.org/Profile-Sarah-Harrison.html |
Сара Гаррісон — британська журналістка, редакторка одного з розділів WikiLeaks.[1], забезпечувала юридичний захист WikiLeaks і вважалася найближчим радником Джуліана Ассанжа[2]. Супроводжувала інформатора Агентства національної безпеки Едварда Сноудена під час резонансного рейсу з Гонконгу до Москви, коли його розшукував уряд Сполучених Штатів Америки.[3]
Життєпис[ред. | ред. код]
Сара народилася 1982 року в родині Яна та Дженіфер Гаррісонів. Батько працював адміністратором у компанії «Burton». Сара навчалася у приватній школі «Севеноукс»[4]. За словами батька, вона успішно займалася бігом та плаванням[4]. Добре склала іспити до освітньої фундації «International Baccalaureate». Під час навчання отримала річну академічну відпустку для подорожі та катання на лижах[4]. Потім вивчала англістику в Лондонському університеті королеви Марії[4]. Гаррісон продовжувала подорожувати і вирішила стати журналістом[4].
У 2009 році Сара Гаррісон стає неоплачуваним стажером-дослідником «Центру журналістських розслідувань» Лондонського міського університету, в якому навчають журналістів[4], а 2010-го — молодшим науковим співробітником «Бюро журналістських розслідувань», неприбуткової новинної організації, створеної у тому ж університеті[4]. Пізніше вона закінчила Лондонський міський університет.
WikiLeaks[ред. | ред. код]
Будучи стажером британського «Центру журналістських розслідувань» увійшла до групи Джуліана Ассанжа. Це сталося ще до витоку документів про війну в Афганістані (англ. Afghan War documents leak)[5]. Після того, як Даніель Домшайт-Берг покинув WikiLeaks через суперечку з Ассанжем, роль Сари Гаррісон в організації зросла, зокрема через витік дипломатичних телеграм США та юридичну боротьбу Ассанжа проти екстрадиції до Швеції[5]. Гаррісон — колишній редактор розділу WikiLeaks.[1] Вона відповідала за юридичний захист WikiLeaks на чолі з Балтасаром Гарсоном[6] і була найближчим радником Джуліана Ассанжа[2]. У 2014 році Гаррісон розповіла про свою підтримку WikiLeaks, сказавши, що «найбільша безпідзвітна сила сьогодення [це] Сполучені Штати Америки та наші західні демократії».[7]
Сара Гаррісон також виконувала обов'язки директора «Courage Foundation», британського фонду підтримки інформаторів, заснованого у 2014 році[8] Джуліаном Ассанжем як «Фонд захисту журналістських джерел»[9] та існував до квітня 2017 року, коли WikiLeaks став бенефіціаром Courage.[10]
Едвард Сноуден[ред. | ред. код]
24 червня 2013 року WikiLeaks заявив, що Сара Гаррісон супроводжувала агента національної безпеки Едварда Сноудена під час резонансного рейсу з Гонконгу до Москви у пошуках політичного притулку від екстрадиції до США[6][2][5][11]. Домінік Раше з Ґардіан зазначив, що вибір Сари Гаррісон для такої місії був «дивним вибором» через недостатній рівень її юридичної кваліфікації в порівнянні з іншими співробітниками WikiLeaks, тієї ж Дженніфер Робінсон — професійним юристом, що спеціалізується в галузі прав людини[5]. На той час Гаррісон працювала в організації більше двох років[2]. 1 серпня 2013 року вона супроводжувала Сноудена, який отримав тимчасовий притулок в Росії на рік, на виході з московського міжнародного аеропорту «Шереметьєво» після того, як йому надали рік тимчасового притулку[12].
Вигнання з Великої Британії[ред. | ред. код]
У 2014 році Сара Гаррісон розповіла, що живе у вигнанні в Берліні, оскільки отримала юридичну консультацію про те, що її, швидше за все, буде затримано відповідно до Закону Великої Британії про тероризм при в'їзді до цієї країни. Відповідно до закону, її можуть попросити надати інформацію про джерела WikiLeaks та Сноудена, а відмова відповісти буде злочином.[13]
Нагорода[ред. | ред. код]
Сара Гаррісон отримала премію миру Віллі Брандта у 2015 році[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Sarah Harrison: "It's not the journalist's role to decide what the public can see". European Centre for Press and Media Freedom. 5 серпня 2018. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ а б в г Kelley, Michael (24 червня 2013). Meet Sarah Harrison, The Wikileaks Representative Travelling With Edward Snowden. Business Insider. Allure Media. Архів оригіналу за 24 June 2013. Процитовано 24 червня 2013.
- ↑ Corbett, Sara. How a Snowdenista Kept the NSA Leaker Hidden in a Moscow Airport. Vogue (амер.). Архів оригіналу за 31 січня 2017. Процитовано 26 вересня 2021.
- ↑ а б в г д е ж Levy, Geoffrey (28 червня 2013). The public school girl who fell for Julian Assange- then went on the run with the world’s most wanted man. Daily Mail. Associated Newspapers. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 25 липня 2022.
- ↑ а б в г Rushe, Dominic (23 червня 2013). Edward Snowden's WikiLeaks escort one of Assange's closest advisors. The Guardian. Guardian Media Group. Архів оригіналу за 24 June 2013. Процитовано 24 червня 2013.
- ↑ а б FlorCruz, Michelle (23 червня 2013). Edward Snowden Travels To Moscow Accompanied By WikiLeaks' Sarah Harrison. International Business Times. Архів оригіналу за 24 June 2013. Процитовано 24 червня 2013.
- ↑ Berthold Stevens (2 July 2014), Exposing the secrets of unaccountable power [Архівовано 8 липня 2014 у Wayback Machine.] Deutsche Welle
- ↑ Launch of Courage and Snowden Campaign in Berlin, Wednesday 11th June. Courage Foundation. 9 червня 2014. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- ↑ Ackerman, Spencer (13 серпня 2018). Julian Assange Went After a Former Ally. It Backfired Epically. The Daily Beast. Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- ↑ Courage announces new director Naomi Colvin. Courage Foundation. 4 квітня 2018. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- ↑ Shane, Scott (23 червня 2013). Offering Snowden Aid, WikiLeaks Gets Back in the Game. The New York Times. Архів оригіналу за 24 June 2013. Процитовано 24 червня 2013.
- ↑ NSA spy leaks: Edward Snowden leaves Moscow airport. BBC News. 1 серпня 2013. Архів оригіналу за 7 October 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.
- ↑ Exclusive: WikiLeaks Editor Sarah Harrison on Helping Edward Snowden, Being Forced to Live in Exile. Democracy Now! (англ.). 1 липня 2014. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 9 вересня 2020.
- ↑ Sarah Harrison: SPD ehrt Snowden-Vertraute für "politischen Mut". Spiegel Online. 17 вересня 2015. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 12 січня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль WikiLeaks [Архівовано 12 березня 2022 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||||||
|
