Прийом та видача повагонних відправок вантажів, які допускаються до зберігання на відкритих майданчиках станцій. Прийом та видача вантажів повагонними і дрібними відправками, що завантажуються цілими вагонами, тільки на під'їзних шляхах і місцях незагального користування. Прийом та видача вантажів в універсальних контейнерах масою брутто 3,3 (5) і 5,5 (6) т на станціях. Прийом та видача вантажобагажу підприємств, організацій та установ. Виробництво митних операцій з багажем і вантажобагажем в міждержавному сполученні.
Залізничну станцію було відкрито 1885 року[2] при будівництві лінії Рівне — Лунинець (Білорусь). Перші десятиліття була проміжною, однак із відкриттям 1902 року залізниці Київ-Пасажирський — Ковель перетворилася на вузлову. Після цього в місті було побудовано паровозне депо і вагонна дільниця.
У жовтні та грудні 1905 року на станції відбувся політичний страйк залізничників. У липні-серпні 1918 року відбувся політичний страйк залізничників Сарненського вузла проти німецьких окупантів. У 1918 році на станції розміщувалася Центральна РадаУНР на чолі з першим президентом України М. С. Грушевським.
У грудні 1942 року партизани об'єднання С. А. Ковпака, під час операції «Сарненський хрест», одночасно підірвали п'ять залізничних мостів і на півмісяця припинили рух поїздів через станцію.
Нині є однією з небагатьох неелектрифікованих вузлових станцій. Найближчими роками електрифікація Сарненського вузла не планується.
На станції зупиняються приміські потяги та потяги далекого сполучення. Є початковим та кінцевим пунктом для дизель-потягів Олевського, Ковельського, Здолбунівського та Удрицького напрямків.
(рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
