Саяка синя
| Саяка синя | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Синя саяка (Бертіога, штат Сан-Паулу, Бразилія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Thraupis sayaca (Linnaeus, 1766)[2][3] | ||||||||||||||||
 Ареал виду Проживання впродовж року Зимування | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tanagra sayaca Linnaeus, 1766 Tangara sayaca (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сая́ка синя[4] (Thraupis sayaca) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
_(2).jpg)
Довжина птаха становить 16,5 см, вага 33 г. Верхня частина тіла сіра з синьо-зеленим відітнком, нижня частина тіла світло-сіра з блакитнуватим відтінком, живіт білуватий. Крила темно-коричневі з синьо-зеленими краями, покривні пера крил синьо-зелені. Хвіст чорнуватий з синьо-зеленим відтінком. Райдужки темно-карі, дзьоб сизий, зверху чорний, лапи сизі.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[5]
- T. s. boliviana Bond, J & Meyer de Schauensee, 1941 — північно-західна Болівія (між річками Бені і Мапірі);
- T. s. obscura Naumburg, 1924 — від центральної і південної болівії до західної Аргентини;
- T. s. sayaca (Linnaeus, 1766) — східна і південна Бразилія, Парагвай, Уругвай, північно-східна Аргентина.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сині саяки мешкають в Болівії, Бразилії, Парагваї, Уругваї і Аргентині. Вони живуть в саванах, рідколіссях і чагарникових заростях, на узліссях тропічних лісів, на полях і плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються парами, іноді невеликими зграйками, на висоті до 1000 м над рівнем моря, в Аргентині іноді на висоті до 3000 м над рівнем моря. Живляться плодами, насінням, квітами, іноді листям Morrenia odorata і Senna occidentalis.
Сезон розмноження триває з жовтня по січень. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинних волокон, розміщується між гілками. В кладці 3 зеленуватих або кремових яйця, поцяткованих темними плямами, розміром 24×17 мм. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 15 днів після вилуплення. За пташенятами доглядають і самиці, і самці, вони годують їх насінням і черв'яками. Сині саяки є одними з найбільш поширених птахів в містах на південному сході Південної Америки.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Thraupis sayaca: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 серпня 2022
- ↑ Marcgrave, Georg (1648). Historia Naturalis Brasiliae (Latin) . Т. Liber Quintus: Qui agit de Avibus. Lugdun and Batavorum (London and Leiden): Franciscum Hackium and Elzevirium. с. 193.
- ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 316.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 серпня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Stamps (for Uruguay) with RangeMap
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |