Сванетське повстання 1921 року
| Сванетське повстання | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Радянсько-грузинська війна | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 РРФСР
|
.svg){kind=small} Комітет з питань незалежності Грузії
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Берія Лаврентій Павлович | |||||||
Сванетське повстання 1921 року було невдалим повстанням проти нещодавно встановленого більшовицького режиму в Грузії.
Повстання спалахнуло в Сванетії, високогірній західногрузинській провінції, майже відразу після вторгнення Червоної армії в Грузію і створення Грузинської РСР (лютий-березень 1921 р.). Перші заворушення серед місцевих селян виникли вже в травні 1921 року і швидко переросли в збройне повстання проти вкрай непопулярного ревкому Грузії ( Ревкому ), діючого більшовицького уряду в перехідний період. Партизанські загони на чолі з Мосостром Дадешкеліані, Нестором Гардапхадзе та Бідзіною Пірвелі у вересні роззброїли загони Червоної Армії, розташовані в Сванетії, і розпочали підготовку до походу на Кутаїсі, друге за величиною місто Грузії. Грузинський ревком, який опинився перед чіткою перспективою всенародного повстання та громадянської війни[1], 7 жовтня 1921 р. наказав створити спеціальні каральні загони для боротьби з повстанцями, яких визнали «політичними бандитами». 15 листопада 1921 р. радянські чиновники повідомляли, що кількість сванетанських повстанців становить 1600 осіб, а їхні дії координувала Націонал-демократична партія Грузії, яка підтримувала контакти з меншовицькою організацією в Тбілісі.
Бої в Сванетії тривали півроку, але радянським військам вдалося стримати поширення повстання на сусідні регіони. Наприкінці грудня 1921 року свіже підкріплення Червоної Армії остаточно придушило повстання. Головних повстанців було страчено і в цьому районі введені жорсткі репресивні заходи. Поразка сванетського повстання змусила основні грузинські опозиційні партії шукати більш тісної співпраці, яка пізніше завершилася узагальненням антирадянського повстання в серпні 1924 року.[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Knight, Amy W. (1993), Beria: Stalin's First Lieutenant, p. 26. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, ISBN 0-691-01093-5
- ↑ Jones, Stephen F. (October 1988), "The Establishment of Soviet Power in Transcaucasia: The Case of Georgia 1921–1928". Soviet Studies 40, No. 4: 616-639
