Світличний Євген Іванович
 | Ця стаття використовує голі URL-посилання для посилань на джерела, що може призвести до мертвих посилань[en]. |
| Євге́н Іва́нович Світли́чний | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Євге́н Іва́нович Світли́чний | ||||
| Народження |
1 червня 1948 (75 років) Каунас, Литовська РСР | |||
| Національність | Українець | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут | |||
| Напрямок | живопис | |||
| У шлюбі з | Євгенія Іванівна Світлична | |||
| Діти |
| |||
|
| ||||
Євге́н Іва́нович Світли́чний, (нар. 1 червня 1948, Каунас) — український художник, один з провідних учасників неформального мистецтва. Його ім'я у Харкові віддавна пов'язують з contemporary art, себто найбільш радикальним напрямком сучасного мистецтва[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Світличний народився у м. Каунасі, Литовська РСР, у 1948 році. У 1973 році він закінчив Київський державний художній інститут, у якому вчився на факультеті живопису. Його наставниками були К. Трохименко та О. Пламеницький. [2] З 1984 року живе і працює у Харкові. Останні 20 років викладав на кафедрі образотворчого та декоративного мистецтва архітектурного факультету Харківського національного університету будівництва й архітектури.
Творчість[ред. | ред. код]
Починаючи з 1980 р. він є і завжди був активним учасником міжнародних і всеукраїнських виставок.
Перша персональна виставка Є. Світличного проходила в Києві у 1986 році. Перша публікація його робіт була в журналі Кафедра, ч. 9, 1989 р.[3]
Разом зі своїм колегою Володимиром Шапошниковим[4]працювали над спільним проєктом, у якому вони обмінювалися ескізами і завершували таким чином картини один одного. Проєкт, в результаті якого було створено майже 200 робіт, тривав від 1986 до 1999 року.[5]
«Актуальне опрацювання абстрактної творчості Є. Світличного 1968-2000-х років дає можливість зробити певні порівняння та узагальнення. Зокрема, прагнення сучасного українського художника до індивідуальної „надмови“ творчого спілкування можна було б зіставити із новаторським досвідом „зауми“ початку ХХ століття. Орієнтація на створення архетипів позапланетарних масштабів, заумних суджень, надривності, ставлення до мистецтва, як до категорії інтелектуальної комунікації — усі ці характеристики впродовж століття визначали настрої авангардних напрямів 1910-1920-х років. Сьогодні вони звели до спільного знаменника психологізм експресіонізму, казковість сюрреалізму та бунтарський дух авангарду у творчості харківського абстракціоніста Є. Світличного, що можна вважати одним із показників великих „дерзань“, як це назвав свого часу М. Семенко».[6]
Приватне життя[ред. | ред. код]
Одружений з Євгенією Світличною — філологинею, спеціалістом з класичної філології і авторкою понад 80 наукових праць[7]. У них троє синів: Борис Світличний — військовий, Олександр Світличний — хірург, Іван Світличний — художник[8].
Головні персональні виставки[ред. | ред. код]
- «Іншому собі», галерея «Масло», Хмельницький, Україна. (2020)
- Це коло ти залишиш, спільно з В. Шапошниковим, Національний художній музей України, Київ, Україна. (2020)
- Євген Світличний, виставка «Бабаї: малярські міфологеми», Центр сучасного мистецтва ЄрмиловЦентр, Харків, Україна. (2019)
- «Великий Перевіз», Музеї Івана Гончара, Київ, Україна. (2017)
- Проєкт «Апокрифи», галерея Дзиґа, Львів, Україна. (2016)
- «Скалки буття», Харківська міська художня галерея ім. В. Васильківського Харків, Україна (2015)
- Цикл «20 картин», Євген Світличний, Цикл «20 картин» Центр сучасного мистецтва ЄрмиловЦентр, Харків, Україна. (2014)
- Проєкт «Тец-3», Музей сучасного українського мистецтва, Київ, Україна. (2012)
- Проєкт «Апокрифи», Харківський художній музей, Харків, Україна. (2011)
- «Клумба», Харківська міська художня галерея ім. В. Васильківського, Харків, Україна (2009)
- Проєкт «Велика рукописна книга», «Глава друга», Харківська муніципальна галерея, Харків, Україна. (2007)
- Проєкт «Велика рукописна книга», «Глава перша», Харківська муніципальна галерея, Харків, Україна. (2005)
- Проєкт «1 + 1 = 1», спільно з В. Шапошніковим, Будинок Художника, Харків, Україна. (1999)
- Проєкт «Моя перша книжка», Будинок Художника, Харків, Україна. (1996)
- «Вершники. Дике поле», Манеж, Москва, Росія. (1993)
- «Візантійські мотиви», Центр Стаса Наміна, Москва, Росія. (1992)
- Проєкт «Бомбісти», міжнародний фестиваль галерей «АРТ-МІФ 91», Манеж, Москва, СРСР. (1991)
- «Театр. Іспанські мініатюри», Будинок кіно, Київ, УРСР. (1987)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ігор Бондар-Терещенко «Євгеніка у світлі мистецтва», Образотворче мистецтво, ч.4, 2007, ст.48-50 ISSP 0130-1799
- ↑ Світличний Євген Іванович. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 червня 2022.
- ↑ Encyclopedia of Ukraine, vol 5 (англійська) . Toronto: University of Toronto, 1993. с. 126. ISBN 0-8020-3995-2.
- ↑ МІТЄЦ. Сучасне мистецтво України. Шапошников Володимир. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 6 червня 2022.
- ↑ It is a Circle You Will Leave Exhibition[недоступне посилання]
- ↑ Павельчук, Іва. Художні моделі абстрактного живопису в Україні. 1980-2000 (Епістемологія креації). Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2013. с. 104—112. ISBN 978-966-518-628-1.
- ↑ Світлична Євгенія Іванівна. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 6 червня 2022.
- ↑ Світличний Іван. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 6 червня 2022.