Севастополь (округ Невада, Каліфорнія)
|
Севастополь
|
Севастополь (англ. Sebastopol) — історичне шахтарське поселення, розташоване на хребті Сан-Хуан, приблизно за 13 миль на північ від міста Невада. Він лежав на півдорозі між Світлендом і Північним Сан-Хуаном, навколо перехрестя сучасних Світленду та Шкіл-роуд, на висоті приблизно 2000 футів.
Рання історія[ред. | ред. код]
Севастополь був названий у 1854 році на честь міста Севастополь, яке перебувало в облозі під час Кримської війни.[1] На той час воно складалося з трьох будинків. Якщо воно мало попередню назву, вона не відображається в історичному записі. Розташоване між двома великими містами, Світлендом в 1 милі на південь і Північним Сан-Хуаном в 1 милі на північ, воно ніколи не мало комерційних установ. Натомість, як каже один історик, він «повністю складалося з резиденцій власників американських копалень і копалень Голд-Блафф на Джанкшн-Блафф і Манзаніта-Гіллз».[2] Один спостерігач описав поселення так: «Приємна маленька долина — це та, в якій лежить село Севастополь — приємне через культивовану зелень навколишнього ландшафту та кілька білих котеджів, які складають непоказне село. Найпривабливіше об'єкт, який мандрівник бачить у Севастополі, — це великий сад і фруктовий сад Ендрю Гартмана…»[3]
У ньому, принаймні деякий час, був магазин,[4] салон,[5] м'ясниця,[6] лісопилка,[7] пансіонат[8] і готель.[9] Той факт, що багато з цих закладів були продані на розпродажах констебля для погашення боргів, свідчить про те, що комерційним установам у Севастополі було важко конкурувати з більшими сусідніми містами. За переписом 1880 року проживало 165 жителів.[10] Проте того ж року один історик відкинув його як «невелике містечко для проживання… шахтарів, які працюють на пагорбі Манзаніта. Раніше тут був магазин, а зараз є лише кілька житлових будинків і пансіон».[11]
У Севастополя був власний шкільний округ і першокласна школа. Шкільний округ був створений у 1872 році, його 44 учні раніше ходили до школи в Північному Сан-Хуані. Шкільний будинок було зведено завдяки «ліберальності та громадському духу мешканців…, який не перевершив жоден район в окрузі. Вони збудували будівлю, яка б зробила честь місту з вчетверо більшим населенням, за 2300 доларів. Вони встановили дзвін вартістю 250 доларів, а також оплатили інші витрати, включаючи роботу з облаштування території, посадку дерев і т. д., і все це за рахунок податків і добровільних пожертвувань. Будівля є зразком у своєму роді: міцно збудована, гарно оздоблена і добре мебльована».[12]
У Севастополі вже в 1857 році була церква, Шахтарська церква. Він обслуговувався всіма основними експресними лініями, включаючи «Піонерський експрес» Ленгтона, який курсував до Даунівілля, Мерісвілля, Невада-Сіті та Вірджинія-Сіті, а також до міст між ними, і лінію Дорніна, пізніше Меннера, яка часто курсувала між Північним Сан-Хуаном і Френч-Коррал.[13]
Видобуток[ред. | ред. код]
Севастополь був розташований у дуже багатому шахтарському районі, названому однією газетою як «знамениті Севастопольські копальні».[14] Одним з перших піонерів гірничодобувної справи, який, можливо, і придумав назву «Світленд», був Лемюель Маккібі, який прибув до міста у 1853 році. Його мемуари містять цікаву розповідь про видобуток корисних копалин у Севастополі до того, як з'явилися великі водяні канави, що призвели до широкомасштабного гідравлічного видобутку корисних копалин. Його ділянка, яка спочатку називалася «Копальня Маккібі», стала однією з головних копалень у цьому районі — «Голд Блафф Компані».[15]
Провідна шахта, що належить Американській гірничій компанії, відкрита в 1852 році[16]. Вона знаходилася на захід від Севастополя, над річкою Середня Юба. Описана як «знаменита гідравлічна копальня», вона була однією з перших шахт, які все частіше вдавалися до гідравлічного видобутку, оскільки канави приносили достатню кількість води. Перша велика канава, Шахтарська канава, з'явилася в 1856 році. У 1870 році Американська гірничодобувна компанія виступила головним замовником будівництва канави Еврика, яка подавала воду з верхів'їв Середньої Юби до Севастополя.[17] Ця канава значно збільшила постачання води і знизила її вартість. До 1871 року Американська шахта промила 6 000 000 ярдів³ гравію, що принесло 1 000 000 доларів золота.[18]
Навіть коли видобуток процвітав, одна газета зазначила, що жителі Севастополя «перестали покладатися лише на видобуток шахт, про що свідчить безліч красивих котеджів і оброблених полів».[19] Помітними були фруктові сади.
Занепад[ред. | ред. код]
Після того як суддя Сойєр наказав скидати гідравлічне сміття в річку Юба або її притоки, гідравлічний видобуток швидко припинився. Були спроби дослідити видобуток кварцу та періодичні звіти про відкриття багатообіцяючих кварцових уступів, але місто так і не відновило свого колишнього процвітання.[20] Люди почали виїжджати, часто продаючи за безцінь. Пан Шмідт продав свій будинок, сарай і майно в Севастополі «за величезну суму в 22 долари». Рішення Сойєра у справі про завали зробило міську власність дуже дешевою.[21] Одним із свідчень зменшення кількості населення є те, що в школі, яка мала 39 учнів у 1884 році, у 1888 році навчалося лише 24.[22]
У 1894 році Спілка повідомляла про «старе і напівзруйноване місто Севастополь. Сьогодні Севастополь „мертвий“, і, дивлячись на деякі розбиті та вкриті мохом дахи, він нагадує про старі добрі часи, коли гідравлічний видобуток корисних копалин йшов повним ходом, а гуркіт монітора розносив солодку музику по всіх містечках Кряжу».[23] Через два роки Союз був ще менш доброзичливим: «Мандрівник навряд чи повірить, що за часів гідравлічного видобутку корисних копалин це було квітуче містечко, а багато будинків, в яких тоді мешкали люди, зараз напівзруйновані. Навіть стара церква, яка все ще є молитовним будинком, виглядає зношеною, а її дах подекуди вкритий мохом».[24]
Сьогодення[ред. | ред. код]
Сьогодні там, де колись процвітав Севастополь, є кілька сільських садиб і ранчо. Ніяких видимих ознак міста не залишилося.
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ McKeeby, Lemuel C., Memoirs, (published 1924 by the California Historical Society) pp. 56- 58.
- ↑ Bean, Edwin F. (1867) History and Directory of Nevada County, p. 342-3.
- ↑ Nevada Journal, August 17, 1860.
- ↑ Owned by McBride and Frew. Bean, supra, page 343.
- ↑ Nevada Journal, May 1, 1857. Sold at a constable's sale for unpaid debt.
- ↑ Butcher J. S. McCue. Nevada Journal, September 19, 1856.
- ↑ Nevada Journal, December 12, 1856. Closed for failure to pay taxes.
- ↑ Thompson, Thomas H. and West, Albert A. (1970 ed.) History of Nevada County -1880, p. 62.
- ↑ The hotel was sold at a constable's sale, then reopened by Mary Ann Nelson. Nevada Journal, July 18, 1856, December 19, 1856.
- ↑ Union, July 21, 1881. In its long history, the Union has had different names, including the Grass Valley Union and the Morning Union. For simplicity's sake, it will be referred to here as the Union, regardless of its name at the time of the cited article.
- ↑ Thompson and West, supra, p. 62.
- ↑ Union, November 13, 1873.
- ↑ Nevada Journal, November 26, 1858; Grass Valley National, May 28, 1868.
- ↑ Marysville Daily Appeal, June 28, 1857.
- ↑ McKeeby, supra, pp. 56- 58.
- ↑ Union, November 25, 1874.
- ↑ Marysville Daily Appeal, May 26, 1870.
- ↑ Raymond, Rossiter W., Statistics of Mines and Mining in the States and Territories West of the Rocky Mountains (1872) p. 74. Adjusted for inflation alone, that amount would be over $20,000,000 today. See https://www.in2013dollars.com/us/inflation/1871?amount=1000000 viewed 19 December 2020.
- ↑ Marysville Daily Appeal, March 1, 1870.
- ↑ Union, April 20, 1884, May 22, 1889, October 18, 1893.
- ↑ Union, July 6, 1884.
- ↑ Union, July 19, 1884, June 14, 1888.
- ↑ Union, August 1, 1894.
- ↑ Union, June 25, 1896.
| ||||||||||||||||||
