Севастополь (фрегат)
 Фрегат «Севастополь» в Севастополі, 9 вересня 2005 року
| |
| Історія | |
|---|---|
| |
| Назва: |
|
| Власник: | ВМФ СРСР→ВМФ Росії |
| Будівник: |
СБЗ «Янтарь»[ru], Калінінград,  СРСР |
| Будівельний номер: | 161 |
| Закладений: | 11 лютого 1975 року |
| Спуск на воду: | 1 липня 1976 року |
| Прийнятий: | 31 грудня 1976 року |
| Знятий: | 1997 рік |
| Порт припису: | Севастополь |
| Доля: | Переданий ВМС України 1997 рік |
| Історія | |
 Україна
| |
| Назва: | «Севастополь» |
| Однойменні: | Севастополь |
| Власник: | ВМС України |
| Отриманий: | 1997 рік |
| Прийнятий: | 1 серпня 1997 року |
| Виведений: | 30 листопада 2004 року[1] |
| Порт припису: | Севастополь |
| Ідентифікатор: | U132 |
| Доля: | Після списання був проданий Туреччині для використання в ролі корабля-мішені[2] |
| Статус: | списаний |
| Емблема: |
_%D0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C.png) |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | проєкт 1135М, фрегат |
| Водотоннажність: | нормальна — 2975 т |
| Повна водотоннажність: | 3305 т |
| Довжина: | 123 м |
| Ширина: | 14,2 м |
| Осадка: | 4,57 м |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | |
| Дальність плавання: | 4000 миль (на 14 вузлах) |
| Автономність: | 30 діб по запасах провізії |
| Екіпаж: | 194 чоловік, в тому числі 23 офіцерів |
| Озброєння: |
|
«Севасто́поль» — фрегат проєкту 1135М (шифр «Буревестник», англ. Krivak-II class за класифікацією НАТО) багатоцільовий корабель Військово-Морських Сил України. Бортовий номер U132. До 01.08.1997 — сторожовий корабель Чорноморського флоту «Разительний» (рос. «Разительный»).
Особливості проєкту[ред. | ред. код]
Проєкт 1135М є еволюцією проєкту великих протичовнових кораблів 1135, який був створений на перехресті двох напрямків в еволюції протичовнових кораблів радянського флоту — малих (проєкти 159 і 35) і великих (проєкт 61). У той час Радянський ВМФ виходив у світовий океан, і його головним завданням вважалася боротьба з атомними підводними човнами потенційного противника.
Тактико-технічне завдання на проєкт 1135 було сформоване у 1964 році. Основне призначення сторожового корабля було «тривале патрулювання з метою пошуку і знищення підводних човнів противника і охорона кораблів і суден на переході морем». В результаті був створений вдалий проєкт газотурбінного корабля, здатного діяти в морській зоні. Вперше на вітчизняному кораблі відносно невеликої водотоннажності вдалося розмістити потужне протичовнове озброєння, включаючи ПЧРК «Мєтєль»[3].
Проєкт 1135М є подальшою модернізацією проєкту 1135: на кораблях проєкту артилерійський комплекс АК-726-МР-105 зі спареними 76-мм артустановками замінений потужнішим АК-100-МР-145 з двома одногарматними 100-мм АУ АК-100, протичовновий ракетний комплекс замінений сучаснішим УРПК-5 «Раструб» з ракетоторпедою 85РУ, здатною уражати не тільки підводні, а і надводні цілі, встановлені потужніші ГАС, що призвело до збільшення водотоннажності на 140 тонн[4].
Всього у 1973—1981 роках було побудовано 11 сторожових кораблів проєкту 1135М[4].
Історія корабля[ред. | ред. код]
Великий протичовновий корабель «Разительний» (заводський № С-161) зарахований у списки кораблів ВМФ СРСР 5 червня 1974 року. Закладений на Калінінградському суднобудівному заводі «Янтарь» 11 лютого 1975 року. Спущений на воду 1 липня 1976 року[3].
У квітні 1976 року на Чорноморському флоті був сформований екіпаж корабля, який у червні того року двома командами відбув у Калінінград. Заселення екіпажу на корабель відбулося 10—11 жовтня, а 27 листопада на кораблі підняли прапор ВМФ СРСР. Підписання акту про прийняття корабля до складу ВМФ відбулося 31 грудня 1976 року в Балтійську. Після цього корабель здійснив самостійний міжфлотський перехід у Севастополь, де 5 лютого 1977 року був включений у склад 30-ї дивізії протичовнових кораблів Чорноморського флоту. 28 червня того року ВПК «Разительний» перекласифікований у сторожовий корабель (СКР)[5].
На початку 1980-х неодноразово виходив на бойові служби в Середземне море: у період з листопада 1979 по березень 1980 року — бойова служба з заходом у порт Спліт, Хорватія (25—30.12.1979), стеження за авіаносною багатоцільовою групою авма «Німіц» ВМС США; лютий — травень 1981-го — бойова служба з заходом в порт Бізерта, Туніс (24—29.04.1981), участь у стратегічних навчаннях «Південь-81», стеження за авм «Америка», потім за авм «Форрестол»; червень — вересень 1981-го — бойова служба, участь в арабо-ізраїльському конфлікті, стеження за авм «Форрестол» і удк «Нассау», візит до Триполі, Лівія (25—30.07.1981)[6].
У 1984 році здійснив трансатлантичний похід з заходом у порт Гавана, Куба (28.12.1984 — 02.01.1985). У 1989 році здійснив візит у порт Констанца, Румунія (24—28.04.1989)[3].
21 липня 1992 року брав участь у переслідуванні і спробі перехопити сторожовий корабель Кримської військово-морської бази СКР-112, на якому був піднятий військово-морський прапор України.
Під час виходу СКР «Разительний» на ходові випробування після ремонту, відразу ж після проходження бонових воріт Севастопольської бухти по кораблю була оголошена «Бойова тривога». У тракт подачі артилерійських установок АК-100 до лінії АУТ були подані практичні снаряди, а ракети ЗРК «Оса» перестиковані на бойові роз'єми. Була підготовлена і десантна партія (але без вогнепальної зброї)[5].
Близько 17:00 при спробі «Разительного» і МПК-93 перехопити СКР-112, у МПК-93 вийшов із ладу кермовий прилад і він з позиції курсового кута правого борту відносно «Разительного» 20—30° почав описувати циркуляцію вліво, перетнув курс сторжовика по носі і далі проходячи циркуляцію в напрямку його корми, пройшовши від неї в найкоротшій дистанції близько 5 метрів. Тільки випадковість і вміле маневрування командира «Разительного» капітана 2 рангу Олександра Сіліна запобігли катастрофі[5].
Під час грузино-абхазького конфлікту, 11 жовтня 1992 року «Разительний» з групою кораблів ЧФ прибув до узбережжя Абхазії, де мав забезпечувати переговори лідерів Росії, Грузії і Абхазії в Сухумі 14 жовтня (переговори так і не відбулись). пізніше він брав участь в операції по евакуації кораблями Чорноморського флоту населення із Поті[7].
14 липня 1997 року, згідно з українсько-російською угодою про параметри розподілу Чорноморського флоту розпочався процес передачі корабля ВМС України. У склад Військово-Морських Сил України корабель увійшов 1 серпня 1997 року, де отримав назву «Севастополь» і бортовий номер U132[8].
Через відсутність коштів на ремонт і відновлення технічної готовності корабля в ВМС України як бойова одиниця не використовувався. 30 листопада 2004 року розпорядженням Кабінету Міністрів України відрахований зі складу флоту. Роззброєний фрегат в 2005 році проданий ВМС Туреччини як мішень для стрільб. Відбуксований в Стамбул 6 липня 2006 року[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розпорядження КМУ від 30 листопада 2004 р. N 875-р
- ↑ «Павел Лакийчук. ЧФ России и ВМС Украины: „рожки да ножки“ уже и навсегда? Причины, состояние, тенденции.» [Архівовано 26 квітня 2011 у Wayback Machine.] Чорноморська безпека, № 3(17), 2010.(рос.)
- ↑ а б в Сторожевой корабль «Разительный». Інформаційний ресурс «Черноморский флот» (рос.)
- ↑ а б Проект 1135 и 1135М. Военный портал (рос.)
- ↑ а б в За споминами членів екіпажу корабля. Сайт ветеранів СКР «Разительний» (рос.)
- ↑ Дмитрий Кашканов. ДМБ-82. Воспоминания участника событий. Сайт ветеранів СКР «Разительний» [[Файл:{{Прапор {{{1}}}|}}|20x13px|{{{1}}}]] [[Збірна {{Назва країни РВ {{{1}}}}} з регбі|{{Назва країни {{{1}}}|}}]]
- ↑ За іншими даними «Разительний» участі в евакуації не брав, а протягом місяця здійснював чергування по ППО, ПКО, ПДО біля абхазького узбережжя
- ↑ Додаток № 4 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту. Перелік військових кораблів та суден Чорноморського флоту, які належать Україні та Російській Федерації. План-графік передачі кораблів і суден ЧФ в склад ЗС Російської Федерації і України
- ↑ Павел Лакийчук. ЧФ России и ВМС Украины: «рожки да ножки» уже и навсегда? Причины, состояние, тенденции. Чорноморська безпека. № 3(17) 2010 [Архівовано 26 квітня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Апальков Ю. В. Корабли ВМФ СССР. Справочник в 4 томах. — Санкт-Петербург : Галея Принт, 2005. — Т. ІІІ. Противолодочные корабли. Часть I. Большие противолодочные корабли. Сторожевые корабли. — 124 с. — ISBN 5-8172-0094-5.
- Кузык Б.Н., Никольский В.И., Новичков Н.Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3.
- Заблоцкий В.П., Костриченко В.В. Корабли и суда военно-морских сил Украины (краткий справочник). — Донецк : Украинский культурологический центр, 1998. — 40 с. — ISBN 966-95347-2-0.
- Jane's Fighting Ships 2003—2004. — London, United Kingdom : Jane's Information Group, 2003. — ISBN 0-71062-623-1.