Селаїт
| Селаїт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Sel[2] |
| Хімічна формула | MgF₂ |
| Nickel-Strunz 10 | 3.AB.15[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тетрагональна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Quintino Sella[d][4] |
 Селаїт у Вікісховищі | |
Селаїт (рос. селлаит; англ. sellaite; нім. Sellait m) — мінерал, флуористий магній ланцюжкової будови. За прізв. італ. мінералога К.Селла (Q.Sella), G. Strüver, 1868. Синоніми: белонезит.
Хімічна формула: MgF2. Склад у %: Mg — 39,02; F — 60,98.
Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Структура подібна до структури рутилу. Утворює призматичні до голчастих і волокнисті аґреґати. Двійники по (110). Спайність досконала. Густина 3,15. Тв. 5,0-5,5. Безбарвний до білого. Прозорий. Злом раковистий. Блиск скляний. Крихкий. Характерний мінерал пневматолітово-гідротермальних родовищ, які залягають у доломітах, а також соляних, доломіт-ангідритових і фумарольних відкладів. Супутні мінерали: доломіт, ангідрит.
Знахідки: копальня «Клара», Шварцвальд, Блейхроде, Сх. Гарц — все ФРН; Бая Спріє та Геря (Румунія); Болівія; Етна та Везувій, Італія; глетчер «Жебрула», Франція.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ webmineral.com
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Селаїт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Селаїт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
