Сенченко Андрій Миколайович
| Андрій Сенченко Сенченко Андрій Миколайович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
19 жовтня 1972 смт Зноб-Новгородське, Сумська область, Україна | |
| Смерть |
26 лютого 2022 (49 років) м. Київ, Україна (загинув внаслідок множинних вогнепальних кульових поранень) | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2017–2022 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Андрі́й Микола́йович Се́нченко (19 жовтня 1972, смт Зноб-Новгородське, Середино-Будський район, Сумська область, Україна — 26 лютого 2022, м. Київ, Україна) — сержант підрозділу 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 19 жовтня 1972 року в смт Зноб-Новгородське Середино-Будського району Сумської області. У 1987 році закінчив Зноб-Новгородську школу, а в 1990 році — Зноб-Новгородське професійно-технічне училище № 39. В 1995 році став випускником Конотопського індустріально-педагогічного технікуму.
З 1990 по 1992 рік проходив строкову військову службу. По закінченні військової служби, повернувся додому, зустрів свою дружину Віту, і у щасливого подружжя народилось двоє діток: донька Анастасія, 1998 року народження та син Юрій, 2003 року народження.
6 липня 1995 року розпочав працювати в Конотопській митниці на посаді інспектора пасажирського відділу і цій роботі присвятив 20 років. За роки зразкової служби отримав посаду головного інспектора митного поста Бачівськ Сумської митниці.
Під час трудової діяльності підвищував рівень своєї освіти і у 2009 році закінчив Європейський університет за спеціальністю економіка підприємства. З 2015 по 2017 працював виконавчим директором ФОП Мельник.
Проте війна на сході України не давала Андрію Миколайовичу морально-етичного права продовжувати свою трудову діяльність, і в листопаді 2017 року він вступив до Збройних Сил України. Проходив службу у 58 окремій мотопіхотній бригаді ім. гетьмана Івана Виговського у групі матеріально-технічного забезпечення на посаді начальника сховища, був відзначений грамотами за жертовність та сумлінне виконання службових обов'язків при захисті України від російської агресії. В результаті служби отримав військове звання «сержант». Брав участь в Операції Об'єднаних Сил на Сході України.
Продовжував боронити Батьківщину і під час повномасштабного вторгнення Росії під час російського вторгнення в Україну.
Загинув 26 лютого 2022 року під час виконання бойового завдання від множинних вогнепальних кульових поранень в м. Києві, обороняючи незалежність України від вторгнення країни-агресора Росії[1].
Був похований 16 березня 2022 року в м. Конотопі Сумської області.
Родина[ред. | ред. код]
Залишились дружина Віта та двоє дітей: Анастасія та Юрій.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2022) |
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 5 квітня 2022 року № 215/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |