Сенюков Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Микола Сенюков
Особисті дані
Повне ім'я Микола Миколайович Сенюков
Народження 18 травня 1925(1925-05-18)
  Сторожа, Тульська губернія, СРСР
Смерть 26 грудня 2007(2007-12-26) (82 роки)
  Москва, Росія
Громадянство  СРСР
Позиція універсал
Юнацькі клуби
1940—1941 Прапор СРСР (1923—1955) Команда заводу «Каучук»
Професіональні клуби*
1950—1952 Прапор СРСР (1923—1955) ЦДСА 1 (1)
1953 Прапор СРСР (1923—1955) МВО 0 (0)
1953—1961 СРСР «Торпедо» (Москва) 118 (3)
1950—1961 Всього 119 (4)
Тренерська діяльність**
1962 СРСР «Торпедо» (Москва) (тренер)
1962—1963 СРСР «Торпедо» (Липецьк)
1969—1970 СРСР «Динамо» (Вологда)
1971—1972 СРСР «Москвич» (тренер)
1973—1976 СРСР «Торпедо» (Москва) (ст. тренер)
1976—1979 СРСР ФШМ
1980—1981 СРСР «Торпедо» (Москва) (тренер)
Звання, нагороди
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден Слави медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» медаль «За взяття Берліна»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Микола Миколайович Сенюков (рос. Николай Николаевич Сенюков, 18 травня 1925, Сторожа, Тульська губернія — 26 грудня 2007, Москва) — радянський футболіст і тренер. Заслужений тренер РРФСР. Спочатку грав на позиції напівсереднього нападника і півзахисника, потім став захисником. Був членом КПРС[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Починав грати у футбол в 1940 році в команді заводу «Каучук»[2]. У січні 1943 року пішов на війну, де спочатку служив у пішій розвідкці, а з лютого 1944 року ходив у розвідку на танках і бронетранспортерах 1-ї гвардійської танкової армії[3]. На Віслі отримав поранення одночасно в шию, руку, де осколок залишився до останніх днів його життя, і ногу, після чого відмовився від лікування в тилу, відновившись у польовому госпіталі за кілька днів[2][3]. На фронті дослужився до звання старшини, був нагороджений орденами Слави III ступеня і Червоної Зірки, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги» і «За взяття Берліна»[2][3].

Гравець

[ред. | ред. код]

По закінченні війни Сенюков залишився в групі радянських військ у Німеччині, де проводилася внутрішня футбольна першість, за виступами в якій він увійшов до збірної групи військ[2]. У 1950 році в Потсдам прибув ЦБЧА на чолі з Борисом Аркадьєвим, футболіст Сенюков їм сподобався і приєднався до команди[2].

У складі армійців, перейменованих в 1951 році в ЦБРА, Микола провів лише один офіційний матч, в якому забив один гол. Сталося це в грі переможного для команди чемпіонату СРСР 1951 року. Після розпуску «команди лейтенантів» в 1952 році Сенюков був відправлений в клуб МВО, який через рік спіткала та ж доля, тому догравав чемпіонат 1953 року він уже в московському «Торпедо», який тоді взяв «бронзу». У складі автозаводців Сенюков грав до сезону 1961 року, отримав за цей час також срібні медалі чемпіонату 1957 року і Кубка 1958 року.

Тренер

[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри тренував липецьке «Торпедо» (1962—1963), вологодське «Динамо» (1969—1970) і «Москвич» (1971—1972), а також був майже постійно зайнятий у системі команд московського «Торпедо», однак найбільших успіхів досяг на посаді дитячого тренера[4]. Серед його вихованців футболісти: Юрій Сенічкін, Олександр Тукманов, Володимир Бутурлакін, Микола Куличенков, Віктор Балашов, В'ячеслав Попов, Сергій Фомін, Валерій Абрамов, Сергій Пригода, Микола Писарєв, Дмитро Чугунов, Сергій Бурченков, Борис Востросаблін, Сергій Басов, Андрій Нікітін, Денис Андрєєв, Олександр Ковальов[2]. Був суворим тренером, пильно стежив за успішністю підопічних і їх подальшою долею[2].

Останні роки

[ред. | ред. код]

Сенюков іноді грав за ветеранів «Торпедо»[2]. Помер 26 грудня 2007 року в Москві.

Досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця московського «Торпедо»:

  • Чемпіонат СРСР:
    • Срібний призер: 1957
    • Бронзовий призер: 1953
  • Кубок СРСР:
    • Фіналіст: 1958

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Перемога торпедовских дублерів у першості СРСР 1959 року [Архівовано 11 травня 2017 у Wayback Machine.] Публікація на сайті «Торпедо» від 13 грудня 2014 року
  2. а б в г д е ж и Як справи? Інтерв'ю з Миколаєм Сенюковим в газеті «Спорт-Експрес» від 4 квітня 2003 року
  3. а б в С огнём и кровью пополам… [Архівовано 12 травня 2010 у Wayback Machine.] Публикация на сайте Чемпионат.ру от 9 мая 2010 года
  4. Помер Микола Сенюков Новину на сайті Газета.ру від 27 грудня 2007 року

Посилання

[ред. | ред. код]