Сервілізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сервіл́ізм (від лат. servilis)  — угодовство, рабська догідливість, підлабузницька поведінка, улесливість, прислужництво, принижування себе перед вищим чи сильнішим.

Уперше це слово увійшло в політичну термінологію в Іспанії в 1814 році, коли зневажливу назву «servile» використали для позначення прихильників кривавого та неконституційного правління Фердинанда VII[1].

Сучасний зміст терміну розкривають такі приклади:

  • «На світі вже давно ведеться,

Що нижчий перед вищим гнеться,

А більший меншого кусає та ще й б'є —

Затим що сила є…» (Байка «Вовк та ягня», Леонід Глібов).

  • «Вибачте, вибачте! Можливо це звучить, як сервілізм, але справа тут не в подібності зовнішньої статури, а в тій невловній для слова, зневажливій і мімозно вражливій красі, так переборщено-щедро вложеній у один фокус розміру.» (Самчук Улас Олексійович — На твердій землі)[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Joachim Bartoszewicz: Podręczny słownik polityczny. Do użytku posłów, urzędników państwowych, członków ciał samorządowych i wyborców, s. 721
  2. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 128.

Джерела[ред. | ред. код]