Сергєєва Лариса Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергєєва Лариса Сергіївна
рос. Лари́са Серге́евна Серге́ева
Народження 7 березня 1946(1946-03-07) (78 років)
Ялта, Кримська область, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
Жанр натюрморт, пейзаж і карикатура
Навчання Московський текстильний інститутd
Діяльність художниця, мистецтвознавиця
Нагороди
срібна медаль ВДНГ Заслужений художник Російської Федерації Заслужений художник Автономної Республіки Крим
Сайт artsergeeva.ru
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сергєєва.

Лариса Сергіївна Сергєєва (рос. Сергеева, Лариса Сергеевна) (нар. 7 березня 1946, Ялта[1][2]) — радянський і російський художник, дизайнер[3], педагог, художній критик, мистецтвознавець. Заслужений художник Російської Федерації[3] (2013), Заслужений художник Автономної Республіки Крим (2009)[4].

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство провела в Криму[5]. У шкільні роки займалася у музичній школі, в балетному класі (у М. П. Градовської та П. С. Вітенкова) і в драматичній студії (у режисера А. П. Цвєтухіна); виступала на сцені в балетних і драматичних виставах. Знялася в ролі Галі Пуригіної у фільмі «Друзі-товариші» (реж. В. П. Павловський, Ялтинська філія кіностудії ім. М. Горького)[6]. Закінчила художню школу ім. Ф. А. Васильєва (педагоги — Г. І. Чуркіна, В. І. Буряковський, Д. М. Журавльов).

З 1964 року, закінчивши середню школу № 5 ім. А. П. Чехова в Ялті[2], працювала фарбувальницею на фабриці іграшок.

У 1965 році вступила на факультет прикладного мистецтва Московського текстильного інституту. З 1970 року, закінчивши інститут[1][4] за спеціальністю «художник», працювала в експериментальній лабораторії Загорської трикотажної фабрики, де розробляла жіночий, дитячий асортимент, брала участь у впровадженні льону в трикотажне виробництво. З 1971 року — художник лабораторії Рострикотажпрома; розробляла промисловий асортимент, виїжджала на підприємства. У 1972-1978 роки була членом художніх рад Мінтекстильпрома РРФСР і Мінлегпрому СРСР[7].

У 1978-1982 роках — старший викладач малюнка і композиції в Московському технологічному інституті легкої промисловості[4].

У 1979-1982 керувала студією декоративно-прикладного мистецтва, в якій в основі занять розписної глиняноюї іграшки і розписним деревом лежала народна творчість («московська репліка»).

У 1983-2006 роках працювала художником в Оздоблювально-художньому комбінаті, комбінаті «Гжель», викладала художні дисципліни в Дитячому реабілітаційному центрі «Діти Марії», Рязанському художньому училищі, викладала в інших навчальних закладах, організувала художню школу, яку відвідувало понад 80 учнів різного віку, викладала в ній малюнок, живопис, композицію, дрібну пластику, історію мистецтв[7].

Учні Л. С. Сергєєвої брали участь у 89 художніх виставках в Росії і за кордоном, на яких стали лауреатами, отримали 250 нагород[7][8].

З 2006 року продовжує виступати з науковими доповідями за тематикою художньої творчості[9], виставляє свої картини на колективних та персональних виставках, проводить майстер-класи.

Член Спілки художників Росії, Союзу дизайнерів Росії[3], Асоціації мистецтвознавців Творчої спілки істориків мистецтва і художніх критиків; Міжнародної асоціації пастелістів ASPAS (Asociación Pintores Pastelistas Españoles)[10], в активі Art du Pastel en France, почесний гість Міністерства культури Італії[7] (2008). Педагог вищої категорії, атестований експерт з дитячої художньої творчості Москви і Московської області[7][8].

Сім'я[ред. | ред. код]

Батько — Сергій Іванович Сергєєв, військовослужбовець; мати — Єфросинія Тимофіївна Сергєєва, медичний працівник.

Заміжня, має сина і доньку.

Творчість[ред. | ред. код]

Ранні живописні роботи (1960-ті — 1970-ті роки) відрізняються емоційністю і експресією. Роботи, в масляній або темперній техніці, написані великим рельєфним мазком зі складно-змішаним кольором і завжди з дуже красивими комбінаціями («Катер біля пірсу в дощ», «У піонерському парку», «Будинок під деревами»).

Є творцем і теоретиком нового жанру в образотворчому мистецтві — експозе[7][10]. Відродила вітаїзм — напрям 1920-30-х років[7][10].

Працює в техніках: акварель, пастель, олія, фломастер, олівець у жанрах натюрморт, пейзаж, карикатура, експозе, образні ескізи театрального костюма; роботи відзначаються тонким відчуттям кольору та композиції[10].

Натюрморт

Серії сучасних російських натюрмортів виконані в манері від реалістичного письма обманок до експресивних декоративних натюрмортів.

Пейзаж

Серії пейзажів «За Чеховськими місцями» (Таганрог, садиби Чехових в Меліхово, садиби будинку-музею А. П. Чехова у Ялті), Італії, Підмосков'я, Люберець, Москви, Білорусі, України, Росії, Сербії, Хорватії, Іспанії, морських пейзажів виконані в техніках акварелі, сухої пастелі, темпери, масла, фломастери, олівці.

Графіка

Серія листів, присвячених Великій Вітчизняній війні, наповнених трагедією, героїзмом і втраченим дитинством.

Експозе

Серії експозе виконані м'якими для сприйняття графічними засобами фломастер, пастель іноді з додаванням олівця, акварелі. Художні образи, смисловий заряд творів зображуються в репортажній манері з певним ставленням до ідей з людиною в центрі розвитку сюжетів, емоційно висловивши утримання в експресивній лаконічній гротескно-узагальненій формі.

Ескізи театрального костюма

Виконані в студентські роки ескізи відрізнялися незвичайною формою подачі, індивідуальною манерою, технікою, в композиції костюма була використана асиметрія, не дотримувалися величини визначені стандартами. Дипломна робота «Жіночий трикотажний костюм за японськими мотивами» складалася з повного комплекту взаємозамінних сучасних предметів одягу, виконаних з пряжі квітів тонких поєднань, запозичених з японських укійо-е і Кінусайга; робота включала графічний розділ з образних ескізів костюма, що передують виконанню робочих ескізів, розрахунків переплетень полотен і конструкцій костюма. Автор десятків трикотажних виробів прет-а-порте, розтиражованих на російських фабриках. Виконала ескізи костюма:

Ілюстрацій до літературних творів

Автор декоративних розписних тканин з квітами, народними орнаментами, абстрактними композиціями.

Автор зліплених і розписаних за російськими народними мотивами декоративних глиняних іграшок, панночок, матусь, музикантів, тварин коней, корів, кіз, птахів, дерев і будиночків, прикрас, складових тематичні композиції.

Роботи Л. С. Сергєєвої знаходяться в музеях і приватних колекціях Криму, Росії, Хорватії, Алжиру, Чехословаччини, Німеччини, Сербії, Італії, Іспанії, Франції, США, Японії[10].

Виставки[ред. | ред. код]

У 1971 році вперше брала участь в Московській обласній виставці моделей одягу (Виставковий зал Загорська, Московська область) в номінації «Дитячий асортимент». Брала участь більш ніж у 170 виставках[10][11].

персональні
  • у Виставковому залі Центральної технологічної контрольно-виробничої лабораторії Рострикотажпрома (1972; були представлені пейзажі, експозе, ескізи костюма) — 1-я персональна виставка Л. С. Сергєєвої
  • Алуштинський краєзнавчий музей (2007)[12]
  • «Наш храм земних чудес» — Калузький обласний художній музей (2010)[8]
  • Тульський музей образотворчих мистецтв (2011)
  • Керченська картинна галерея (2007, 2015)

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор понад 60 науково-дослідних і навчально-методичних праць, опублікованих у тому числі в наукових збірниках і журналах[7]. Виступала з доповідями на наукових конференціях (ВНДІ технічної естетики, Державна Третьяковська галерея, Експоцентр на Красній Пресні, Державна Дума РФ, Державний музей образотворчих мистецтв ім. А. С. Пушкіна, Академія мистецтв України, 2-й Російський культурологічний конгрес, Інститут проблем сучасного мистецтва України, Державний інститут мистецтвознавства Міністерства культури РФ та ін)[7].

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

  • Лауреат міжнародної виставки (Прага, 1982)[7]
  • Подяка Міністра культури і масових комунікацій Російської Федерації
  • Почесна грамота Міністерства освіти Російської Федерації
  • Диплом Інституту художньої освіти Російської Академії освіти
  • Державний стипендіат Видатних діячів культури Російської Федерації[7]
  • Заслужений художник Автономної Республіки Крим (2009)[7]
  • Заслужений художник Російської Федерації (2013)[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Панкина А. Российская художница с ялтинской улицы Войкова [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.]. Новости Крыма, крымская служба новостей (10 ноября 2007). Дата обращения 10 июля 2016.
  2. ↑ а б в 12 августа исполнилось 143 года со дня рождения основательницы дома-музея А. П. Чехова, его сестры Марии Павловны Чеховой [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Ялтинский курьер (2006). Дата обращения 10 июля 2016.
  3. ↑ а б в г Указ Президента Российской Федерации «О награждении государственными наградами Российской Федерации» от 1.6.2013 № 526 [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.]. Кодекс. Дата обращения 10 июля 2016.
  4. ↑ а б в г Сергеева Лариса. Творческое объединение женщин-художников «ИРИДА». Дата обращения 10 июля 2016.
  5. ↑ Филиппова Д. Лариса Сергеева: Наблюдая за съёмками, я хотела стать актрисой // Аргументы неделі: Крым. — 2013. — № от 10 марта.
  6. ↑ Якимова Н. «Тайна стонущей пещеры» // Первая крымская : газета. — 2011. — № 372. Архивировано 8 мая 2016 года.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Сергеева Лариса Сергеевна (1946). Русская живопись. Дата обращения 10 июля 2016.
  8. ↑ а б в В Калуге открылась новая выставка картин художницы из Крыма. Интерактивный справочник для гостей Калуги (27 ноября 2010). Дата обращения 10 июля 2016. Архивировано 30 мая 2016 года.
  9. ↑ 5-я конференция с международным участием «Развлечение и искусство» [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.]. lappa_rastyapa (19 ноября 2012). Дата обращения 10 июля 2016.
  10. ↑ а б в г д е ж Сергеева: «Освещённая солнцем»[недоступне посилання]. ARTinvestment.RU (15 мая 2012). Дата обращения 10 июля 2016.
  11. ↑ Сергеева Лариса Сергеевна [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.]. Ассоциация искусствоведов. Дата обращения 10 июля 2016.
  12. ↑ Филиппенко Е. На вернисаже — Крым любимый // Алуштинский вестник : газета. — 2007, 31 авг. — № 33 (863). Архивировано 6 мая 2016 года.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Сергеева Лариса Сергеевна (1946). Русская живопись. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 10 липня 2016.
  • Лариса Сергеева: «Освещённая солнцем». ARTinvestment.RU. 15 травня 2012. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 10 липня 2016.
  • Сергеева Лариса. Творческое объединение женщин-художников «ИРИДА». Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 10 липня 2016.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сергєєва_Лариса_Сергіївна&oldid=38251156