Серпокрилець острівний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серпокрилець острівний
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Серпокрильцеві (Apodidae)
Рід: Серпокрилець (Apus)
Вид: Серпокрилець острівний
Apus alexandri
Hartert, 1901
Посилання
Віківиди: Apus alexandri
ITIS: 555005
МСОП: 22686795
NCBI: 1160842

Серпокрилець острівний[2] (Apus alexandri) — вид птахів родини серпокрильцевих (Apodidae). Ендемік Кабо-Верде — архіпелагу біля узбережжя Західної Африки. Названий на честь Бойда Александера, англійського орнітолога, який очолив дві експедиції на острови в 1897 році.

Поширення[ред. | ред. код]

Птаха зареєстровано на всіх островах, крім Санта-Лузія, хоча, ймовірно, гніздиться лише на Сантьягу, Фогу, Брава, Санту-Антау та Сан-Ніколау. Незважаючи на невеликий ареал, це поширений вид зі стабільною популяцією і не вважається таким, що перебуває під загрозою зникнення.

Опис[ред. | ред. код]

Його довжина становить 13 см, а розмах крил 34-35 см. Оперення темно-сіро-буре з великою світлою плямою на горлі. Порівняно з іншими стрижами, зафіксованими на островах, він менший, має коротші крила та мілкішу вилку хвоста. Його політ слабший і більш тріпотливий. Він має високий, верескливий голос із дзижчанням.[3]

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Птах харчується комахами, яких ловить під час польоту. Його можна побачити, як літає над різними середовищами існування та полює на комах, годуючись зграями над балками, уздовж скель і берегових ліній. Гніздо будує у щілині в скелі, печері або в даху будівлі. Гніздо має форму блюдця і зроблений із трави та пір'я. Відкладає два яйця білого кольору.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Apus alexandri: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 17 травня 2023
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Phil Chantler (2010). Swifts: A Guide to the Swifts and Treeswifts of the World. Bloomsbury Publishing. с. 220—221. ISBN 978-1-4081-3540-2.

Посилання[ред. | ред. код]