Серпілін Леонід Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серпілін Леонід Семенович
Народився 4 квітня 1912(1912-04-04)
Київ, Російська імперія
Помер 27 лютого 1973(1973-02-27) (60 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність журналіст
Alma mater Київський національний університет будівництва і архітектури
Знання мов українська
Членство СП СРСР
Жанр повість[d]
Партія КПРС

Леонід Семенович Серпілін (4 квітня 1912(19120404), Київ — 27 лютого 1973, місто Київ[1]; псевдоніми: Діброва Ю., Леонченко С.) — український радянський письменник, родом з Києва.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. 1933 року почав друкуватися. У 1937 році закінчив архітектурний факультет Київського будівельного інституту, навчався у Йосипа Юлійовича Каракіса[2]. Працював архітектором, журналістом. Член ВКП(б).

Учасник німецько-радянської війни, під час війни був спеціальним кореспондентом по Ворошиловградській області, потім відповідальним секретарем головної республіканської газети «Радянська Україна». У 1946—1947 роках працював відповідальним редактором «Літературної газети» (тепер — «Літературна Україна»).Член Спілки письменників СРСР з 1947 року. З жовтня (затв.) 1947 року — відповідальний секретар Президії Спілки радянських письменників України. Згодом працював заступником головного редактора газети «Культура i життя».

Повісті[ред. | ред. код]

  • «Після війни» (1946),
  • «Світанок» (1947)[1],
  • «Клятва вад багаттям» (1952),
  • «Золота осінь» (1960)[1],
  • «Пора весняних вітрів» (1962)[1],
  • «Народження людини» (1963)[1],
  • «У світлі дня» (1964)[1],
  • «Вогник на узліссі» (1967),
  • «П'ять днів у вересні» (1973);
  • роман у 2 томах «Будівничі» (1955—1957)[1],
  • збірка оповідань і нарисів «Березовий гомін» (1969);
  • вірші, оповідання для дітей.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Yunakov, 2016, с. 273.
  2. Yunakov, 2016, с. 272.