Сеїт Сеттар Челебі
| Сеїт Сеттар Челебі | |
|---|---|
| Seit Settar Çelebi | |
| Народився | 1789 |
| Помер | не раніше 1849 |
| Підданство |
 Російська імперія |
| Національність | кримський татарин |
| Місце проживання | Сімферополь |
| Діяльність | державний діяч, торговець |
| Нагороди |
 |
Сеїт Сеттар Челебі (крим. Seit Settar Çelebi; 1789 — ?, не раніше 1849) — купець, міський голова Сімферополя.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у 1789 році в родині Умера Челебі.
У 36 років, 27 квітня 1825 року, був зарахований до 3-ї гільдії купців. У Сімферополі мав будинок, заїжджий двір, магазин, дві лавки, в Алушті мав фруктовий сад до 10 десятин (10 га). Був одружений з Абібе-ханум, але дітей у сім'ї не було. Подружжя виховували прийомного сина — Міраса Зеврій оглу.
На загальноміських виборах 22 грудня 1832 року Челебі був обраний міським головою Сімферополя на трирічний період. У посаду прийшов 20 лютого 1833 року.
Через три роки, на виборах 22 листопада 1835, Сеїт Сеттар знову був обраний міським головою і 2 грудня 1835 затверджений на посаді.
Втрете його обрали 12 грудня 1838 і затверджели на посаді градоначальника 31 грудня 1838 року.
Челебі трічі нагороджувався золотою медаллю з написом «За старанність» в 1842 (вручена 26 лютого 1843 року), 1846 (вручена 6 травня) та 1849 роках. Зі змісту текстів нагородних листів 1843 і 1846 років випливає, що купець Сеїт Сеттар Челебі, як і раніше, був городським головою міста (з 1832-го до кінця 1840-х років).
У 1849 році в районі сучасного Старого міста Сімферополя на його кошти була побудована мечеть Сеїт Сеттар, названа на його честь.[1] Навколо мечеті свормувався район Сеїт Сеттар Мааллеси (крим. Seit Settar maallesı).[2]
Точна дата смерті невідома.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Золота медаль на Анненській стрічці з написом «За старанність» для носіння на шиї (1842)[3]
- Золота медаль на Володимирській стрічці з написом «За старанність» для носіння на шиї (1846)[4]
- Золота медаль на Олександрівській стрічці з написом «За старанність» для носіння на шиї (1849)[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мечети Крыма: Сеит-Сеттар – возрождение через десятилетия. Крым.Реалии (рос.). 9 грудня 2018. Процитовано 21 грудня 2023.
- ↑ Свод памятников истории, архитектуры и культуры крымских татар. Том III. г. Симферополь. — Белгород: «КОНСТАНТА», 2018. — с. 84-89 — 392 с.
- ↑ Kommercheskaia gazeta (Коммерческая газета) 1842.12.31 — Imperial Russian Newspapers. gpa.eastview.com. Процитовано 21 грудня 2023.
- ↑ Kommercheskaia gazeta (Коммерческая газета) 1846.01.15 — Imperial Russian Newspapers. gpa.eastview.com. Процитовано 21 грудня 2023.
- ↑ Kommercheskaia gazeta (Коммерческая газета) 1849.10.01 — Imperial Russian Newspapers. gpa.eastview.com. Процитовано 21 грудня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Абдуллаев И. Сеит Сеттар Челеби — купец, мэр и меценат // Голос Крыма. — 2013. — 15 ноября