Система Захарова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Система Захарова — це система нелінійних диференційних рівнянь частинних похідних у математиці, запроваджена Володимиром Захаровим у 1972 році для опису поширення плазмових хвиль в іонізованій плазмі. Система складається з комплексного поля u і дійсного поля n таких, що задовольняють рівняння

таким чином поле u задовольняє спряжене рівняння Шредінгера, а n — спряжене рівняння хвилі. Зазвичай задаються початкові дані, : початкову позицію, і початкову швидкість для деяких дійсних .

Джерела[ред. | ред. код]

  • Захаров, В. Є. (1972), Затухання плазмових хвиль, Журнал експериментальної і теоретичної фізики, 35: 908—914, Bibcode:1972JETP...35..908Z.

Посилання[ред. | ред. код]