Сичик-горобець буроголовий
| Сичик-горобець буроголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Glaucidium griseiceps Sharpe, 1875[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Си́чик-горобе́ць буроголовий[3] (Glaucidium griseiceps) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[4]. Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 13-18 см, вага 50-59 г. Самиці є дещо більшими за самців. Тім'я і потилиця сірувато-коричневі, потилиця поцяткована охристими або білуватими плямами. На потилиці є дві темних плями, що нагадують очі і слугують до відлякування і обману. Верхня частина тіла і хвіст переважно коричневі, на хвості світлі смуги. Нижня частина тіла білувата, поцяткована рудувато-коричневими смужками. Очі жовті, дзьоб зеленувато-жовтий, лапи жовті. У молодих птахів тім'я і потилиця сірі, плями на тімені відсутні, а фальшиві "очі" на потилиці більш помітні.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Буроголові сичики-горобці мешкають в південній Мексиці (Веракрус, Оахака, Чіапас), в Гватемалі, Белізі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії і на крайньому північному заході Еквадору. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних і гірських тропічних лісах, на узліссях і на кавових плантаціях. В Коста-Риці буроголові сичики-горобці зустрічаються на висоті до 800 м над рівнем моря, в Мексиці і Гондурасі на висоті до 1200 м над рівнем моря, в Гватемалі на висоті до 1300 м над рівнем моря. Вони живляться переважно комахами та іншими безхребетними, а також дрібними птахами, плазунами і ссавцями. Гніздяться в дуплах дерев, часто використовують покинуті дупла дятлів. В кладці від 2 до 4 яєць.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Glaucidium griseiceps.
- ↑ Richard Bowdler Sharpe. On the genus Glaucidium. „The Ibis”. ser. 3 vol. 5, s. 41, 1875.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 червня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008, ISBN 978-0-7136-6548-2
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |