Сколоздра Роман Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Володимирович Сколоздра
Народився 1 січня 1941(1941-01-01)
Дроговиж, Миколаївський район, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР
Помер 24 січня 1999(1999-01-24) (58 років)
Країна Україна Україна
Діяльність хімік, викладач університету
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Галузь Кристалохімія
Заклад ЛНУ ім. І. Франка
Посада Професор кафедри неорганічної хімії
Вчене звання Професор
Науковий ступінь доктор хімічних наук

Сколоздра Роман Володимирович — хімік–неорганік, кандидат хімічних наук (Дослідження фазових рівноваг і кристалічних структур сполук в потрійних системах (нобідій, молібден, вольфрам)-(залізо, кобальт, нікель)-силіцій і деяких споріднених системах, 1967), доцент (1968), доктор хімічних наук (взаємодія олова (силіцію) з рідкоземельними і перехідними металами, 1989), професор (1990). Член спеціалізованої Вченої ради, член Комітету кристалографів України та Міжнародної Спілки кристалографів. Член НТШ, Термрелектричної академії України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Роман Володимирович Сколоздра народився 1 січня 1941 р. у селі Дроговиж Львівської області в сім'ї відомого скульптора. Середню школу закінчив 1957 р. у м. Миколаєві та вступив на хімічний факультет Львівського університету, який закінчив з відзнакою у 1962 р. З того часу і до останніх днів життя працював у Львівському державному університеті на посадах лаборанта, інженера та викладача кафедри неорганічної хімії.

У 1967 р. захистив кандидатську дисертацію, в якій дослідив фазові рівноваги і кристалічні структури сполук у дев'яти потрійних системах двох перехідних металів з силіцієм, встановив нові кристалохімічні закономірності і був затверджений доцентом кафедри (1968-90 рр.)

З 1972 по 1975 роки викладав хімію для студентів Алжирського інституту нафти, газу та хімії.

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Після повернення з Алжиру досліджував потрійні системи, які містять олово. В цей час організував при кафедрі науково-дослідну групу, що, поряд з дослідженням станідів і споріднених сполук, приступила до ґрунтовного вивчення фізичних властивостей інтерметалічних сполук. У докторській дисертації « Взаємодія олова (силіцію) у потрійних системах з рідкоземельними і перехідними металами», яку захистив у 1989 р. в Інституті проблем матеріалознавства ім. І. Н. Францевича, вивчив ізотермічні перетини 23-х систем, вперше синтезував понад 300 нових станідів і силіцидів, дослідив їх кристалічну структуру, магнітні та електричні властивості. У 1991 р. одержав звання професора.

Керівник 6 кандидатських дисертацій близько 250 праць, 18 АС, зокрема, Кристаллическая структура соединения  Mo3CoSi (АН СССР. 1967. Т. 175.№ 5); Свойства новых станнидов редкоземельных металлов со структурой типа  La3Co2Sn7 (Укр. физ. ж. 1987. Т. 32. № 5); Станіди перехідних і рідкоземельних елементів (Львів,1993); Stanides of rare-earth and transitions metals (Handbook on the Physics and Chemistry of Rare Earth. Amsterdam. 1994. Vol. 24); Новые фазы структурных типов  MgAgAs, LiGaGe  и TiNiSi, содержащие d–и р-элементы (Неорган. Материалы.1999. Т. 35. № 4).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Роман Володимирович відомий педагог і блискучий лектор. Читав лекції з загальної та неорганічної хімії, а також спеціальний курс «Фізико-хімія твердого тіла», брав активну участь у роботі кафедри неорганічної хімії, організації наукових конференцій і диспутів. Неоціненна його заслуга в налагодженні науковихх звя'зків з Національним центром наукових досліджень (м. Греболь, Франція), плідна співпраця з яким зміцнила науковий напрям рідної кафедри, зокрема в дослідженні магнітних і електричних властивостей сполук.

Під його керівництвом захищено три кандидатські дисертації. Р. В. Сколоздра був членом Міжнародної спілки кристалографів, наукового товариства імені Шевченка, наукових рад та Академії термоелектрики.

Вибрані публікації[ред. | ред. код]

  • Кристаллическая структура соединения  Mo3CoSi (АН СССР.1967. Т. 175.№ 5);
  • Свойства новых станнидов редкоземельных металлов со структурой типа  La3Co2Sn7 (Укр. физ. ж. 1987. Т. 32. № 5);
  • Станіди перехідних і рідкоземельних елементів (Львів,1993);
  • Stanides of rare-earth and transitions metals (Handbook on the Physics and Chemistry of Rare Earth. Amsterdam. 1994. Vol. 24);
  • Новые фазы структурных типов  MgAgAs, LiGaGe  и TiNiSi, содержащие d–и р-элементы (Неорган. Материалы.1999. Т. 35. № 4).

Літературні джерела[ред. | ред. код]

  • Вісник Львського університету (серія хімічна. Випуск 38. Львів 1999
  • ENCYCLOPEDIA. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2011, Т. 2.ст.435