Скочище (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Скочище
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Брусилівська селищна громада
Основні дані
Засноване 1200
Перша згадка 1471
Населення 373
Площа 0,243 км²
Густота населення 1534,98 осіб/км²
Поштовий індекс 12643
Телефонний код +380 4162
Географічні дані
Географічні координати 50°06′30″ пн. ш. 29°20′10″ сх. д. / 50.10833° пн. ш. 29.33611° сх. д. / 50.10833; 29.33611Координати: 50°06′30″ пн. ш. 29°20′10″ сх. д. / 50.10833° пн. ш. 29.33611° сх. д. / 50.10833; 29.33611
Середня висота
над рівнем моря
203 м
Місцева влада
Адреса ради 12643, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с. Скочище, вул.Мороженка, 40-а
Сільський голова Віктор Леонідович Заїць
Карта
Скочище. Карта розташування: Україна
Скочище
Скочище
Скочище. Карта розташування: Житомирська область
Скочище
Скочище
Мапа
Мапа

Ско́чище — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Брусилівської селищної громади. Населення становить 373 особи.

Історія[ред. | ред. код]

Історична дата утворення у 1200 році. Вперше згадане 1471 року.

Довколишні місця у далекій давнині мали певне особливе значення, на що вказує велика кількість могил, залишених довкола, особливо в урочищі Грубське. Їх нараховують 684. Крім багатьох могил, тут знаходяться великі вали, які дуже добре збереглися. Їх нараховується 4. Один із них називають Змійовий. Довжина кожного валу до 2 верст, висота від 2—3 до 6—7 сажнів, глибина ровів 5 сажнів.

Важко відгадати призначення та епоху побудови цих укріплень. Народ стверджує, що під час першої навали татарської (монгольської) на Київ (1239 року) довколишні жителі в кількості 40 000 укріпилися в цих місцях, але були умертвлені після недовготривалої осади.

У другій половині XVIII століття після відновлення польського володарювання Скочища з іншим передмістям Ходоркова Пустельниками належали трьом власникам: Ксаверію Нітославському — судді міському Київському і Каетану Росцішевському — судді Галицькому та польському генералу Гадзевичу, який обтяжив маєток боргами і помер у 1796 році. У кінці минулого століття маєтком заволодів Маршковський, потім володіла ним княгиня Цецилія Радзивілл до 1834 року, потім Костянтин Свідзінський з 1838 року. Пізніше село належало Емілії Маршицькій.

(Матеріали Станіслава Губерначука за книгою Леонтія Похилевича «Сказанія о насєльонних мєстностях Кієвской губернії». Книга видана у 1864 та перевидана з доповненнями у 1887 роках.)

До 20 березня 1959 року село входило до складу Попільнянського району.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]