Скрипник Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скрипник.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Скрипник Олександр.
Олександр Скрипник
Олександр Скрипник (Київ, 2013)
Ім'я при народженні Олександр Васильович Скрипник
Народився 13 листопада 1962(1962-11-13) (61 рік)
Братське, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Національність українець
Діяльність прозаїк, публіцист
Сфера роботи проза[1], журналістика[1], публіцистика[1] і воєнна розвідка[d][1]
Alma mater Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1984) і Запорізький національний університет (1994)
Мова творів українська
Роки активності від 2000 р.
Жанр нарис, документальна повість
Членство Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди
Заслужений журналіст України
CMNS: Скрипник Олександр Васильович у Вікісховищі

Олекса́ндр Васи́льович Скри́пник (нар. 13 листопада 1962(19621113), смт Братське, Миколаївська область) — український письменник, публіцист, дослідник історії української розвідки. Заслужений журналіст України[2].

Член Національної спілки журналістів України (1985), Національної спілки письменників України (2012).

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив середню школу в смт Братське на Миколаївщині (1979). Здобув дві вищі освіти — на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1984) і факультеті романо-германської філології Запорізького державного університету (1994).

Працював кореспондентом обласної газети «Запорізька правда», референтом, керівником пресцентру УСБУ в Запорізькій області, заступником начальника пресцентру СБУ (1995—2000), очолював пресцентр СБУ (2000—2005), пресслужбу Служби зовнішньої розвідки України (2005—2014), був радником Голови Служби зовнішньої розвідки України (2014—2017).

Живе в Києві. Одружений.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Автор книжок «За золотом Нестора Махна» (2001), «Український слід у розвідці» (2009), «Керівники української зовнішньої розвідки» (у співавторстві, 2010), «Розвідники, народжені в Україні» (2011), «Служба зовнішньої розвідки України: історія і сьогодення» (2012), пригодницького роману «Особлива територія» (2013), збірок документальних нарисів і публіцистики «Таємний легіон Української революції» (2015), «Курйози у розвідці» (2016), документального роману «Розстріляний на Донбасі „за ізмєну Росії“» (2017), наукового видання «Спеціальні служби України від найдавніших часів і до сьогодення» у 5-ти томах, т. 3 «Військова спецслужба Державного Центру УНР у екзилі (1926—1936 рр.)» (у співавторстві, 2018)[3], науково-популярних видань «Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень» (2019), «Українська розвідка. Прадавні часи» (2020)[4], "Спецоперація "Некро". Розсекречені історії з архіву розвідки" (2023).

Автор численних публікацій у періодиці, сценаріїв документальних фільмів з історії та діяльності спецслужб.

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

  • Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2009)
  • Почесна грамота Верховної Ради України (2010)
  • Відзнака "Симон Петлюра. Журналістика і Державність" Конфедерації журналістських організацій України, Міжнародного культурного центру "Сяйво", Меморіального фонду Симона Петлюри" (2022).

Нагороджений медалями, іншими відомчими заохочувальними відзнаками СБУ і СЗРУ.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Скрипник О. В. (2019). Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень. Київ: АДЕФ-Україна. с. 344. ISBN 978-617-7393-93-0. {{cite book}}: Недійсний |nopp=n (довідка)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ На сторожі національної безпеки. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  3. ↑ СБУ видала книгу про розвідку ДЦ УНР в екзилі в міжвоєнний період. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  4. ↑ Українська розвідка. Погляд у минуле. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Олександр Скрипник: [біогр. довід.] // Сучасні письменники України: біобібліографічний довідник / Національна спілка письменників України; упоряд. А. І. Гай; ред. О. Курило. — Уточнений і доп. — Біла Церква: Київське обласне творче об'єднання «Культура»: Буква, 2012. — 568 с. — С. 411. ISBN 978-966-2927-05-6
  • Скрипник О. В. За золотом Нестора Махна. — Запоріжжя: Дике Поле, 2001. — 268 с.
  • Скрипник Олександр. Курйози у розвідці: документально-публіцистичні нариси / Олександр Скрипник. — К.: Ярославів Вал, 2016. — 560 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скрипник_Олександр_Васильович&oldid=41625522