Скупий лицар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скупий лицар
рос. Скупой рыцарь
Сторінка рукопису О. Пушкіна зі «Скупим лицарем»
Жанр п'єса
Форма п'єса
Автор Пушкін Олександр Сергійович
Мова російська
Опубліковано 1836
S:  Цей твір у  Вікіджерелах
Скупий лицар на картині К. Маковського

«Скупий лицар» — одна з «маленьких трагедій» російського поета Олександра Пушкіна, написана в болдінську осінь 1830 року.

Сюжет[ред. | ред. код]

Молодий лицар Альбер скаржиться своєму слузі Івану на безгрошів'я, на скупість старого батька-барона і на небажання лихваря-єврея Соломона позичити йому грошей у борг. Під час розмови з Альбером єврей натякає, що отримання довгоочікуваної спадщини можна наблизити, отруївши скнару-батька. Лицар в обуренні виганяє Соломона геть.

Поки старий барон чахне в підвалі над своїми скарбами, обурюючись з приводу того, що спадкоємець коли-небудь спустить все накопичене ним з таким трудом і при наполегливій боротьбі з власною совістю (яку він називає «пазуристим звіром»), Альбер подає місцевому герцогу скаргу на батька. Сховавшись в сусідній кімнаті, він підслуховує розмову герцога з батьком.

Коли старий барон починає звинувачувати сина в намірі вбити і обікрасти його, Альбер вривається в залу. Батько кидає синові рукавичку, той охоче приймає виклик. Герцог в обуренні забирає у Альбера рукавичку і виганяє його зі свого палацу, після чого звертається з докором до барона. Але у того трапляється серцевий напад, і він вмирає, супроводжуваний словами герцога «Боже! Жахливе століття, жахливі серця!»

Останні думки вмираючого старого все так же звернені до користолюбства: «Де ключі? Ключі, ключі мої!..»

Персонажі[ред. | ред. код]

  • Барон Філіп
  • Альбер, син барона Філіпа
  • Іван, слуга
  • Єврей Соломон (лихвар)
  • Герцог

Створення та оприлюднення[ред. | ред. код]

Костянтин Станіславський в ролі Скупого лицаря (1888)

Задум п'єси (можливо, навіяної важкими стосунками поета зі скупим батьком) витав в голові Пушкіна ще в січні 1826 року (запис в рукописі того часу: «Жид і син. Граф»).[1]

Болдінський рукопис має дату «23 жовтня 1830 р.»; їй поданий епіграф з Державін: «Перестань і ти жити в льохах, Як кріт в ущелинах підземельних».

Пушкін зважився опублікувати «Скупого лицаря» тільки в 1836 році, в першій книжці «Соврємєнніка» за підписом Р. (французький ініціал прізвища Пушкіна). Щоб уникнути закидів в незавершеності п'єси, публікація була обставлена ​​як літературна містифікація, з підзаголовком: «Сцена з Ченстонової трагікомедії: The Covetous Knight». Насправді у Ченстона (або Шенстона) немає твору з такою назвою[1]. Епіграф з Державіна став недоречним і був знятий.

«Скупий лицар» був призначений для постановки в Александринському театрі через три дні після смерті автора, але в підсумку був замінений на водевіль (можливо, під натиском влади, які побоювалися вираження публікою співчуття до вбитого поета).[2]

Походження сюжету[ред. | ред. код]

Автобіографічна версія[ред. | ред. код]

У 1855 році перший біограф Пушкіна Павло Анненков пояснював містифікаційний підзаголовок «Скупого лицаря» наступним чином: «причину, яка спонукала Пушкіна відсторонити від себе честь першої ідеї, треба шукати, як ми чули, в боязні застосувань і безпідставних тлумачень».[3] Однак «застосування» все ж пішли. Цілий ряд фактів свідчить про фінансові проблеми у взаєминах поета з батьком. Той же Анненков повідомляє, що при випуску з Ліцею 17-річному Олександру Пушкіну через скнарість батька не вдалося потрапити в блискучий Лейб-гвардії гусарський полк: «Сергій Львович відговорювався недостатнім станом і погоджувався лише на вступ сина в один з піхотних гвардійських полків».[4] Надалі, в період південного заслання, поет не мав ніякої матеріальної підтримки з дому (навіть в перші місяці, коли через бюрократичну тяганину змушений був обходитися без казенної платні. [5]) Згодом платню почали виплачувати, але її не вистачало, як це випливає з листа О. С. Пушкіна братові Льву (Одеса, 25 серпня 1823 рік): «Поясни батькові моєму, що я без його грошей жити не можу <…> мені боляче бачити байдужість батька мого до мого стану.[6] Бідував поет і пізніше, в Михайлівському. З листа до брата Лева (28 липня 1825 року): «мені потрібні гроші або повіситись».[7]

Версія літературних ремінісценцій[ред. | ред. код]

Прихильники цієї версії бачать в сюжеті «Скупого лицаря» наслідування європейським літераторам, який розробляли тему скупості.[8]

«Тип скупаря сходить до героя комедії римського драматурга Плавта (III—II ст. До н. е.) «Кубишка». Два елементи, намічені в цій комедії: монолог скнари, звернений до скарбу, і його конфлікт з власним спадкоємцем — стали канонічними в творах про скупих. Є вони і в комедії Мольєра «Скупий», на яку у великій мірі орієнтована пушкінська драма.[9]

Історична версія[ред. | ред. код]

Радянський літературознавець Г. О. Гуковський (1902—1950) припустив, що Пушкін використав при роботі над «Скупим лицарем» історичний і побутовий матеріал багатотомної праці Проспера де Баранта «Історія герцогів Бургундських будинку Валуа».[10] Прототипом пушкінського Герцога Гуковський вважав Філіпа Доброго, герцога Герцогство Бургундії в 1419—1467 роках.[11]

Версія Гуковського не знайшла поширення в літературі. У всіх без винятку коментарях до виданням «Скупого лицаря», що вийшли в світ до 2017 року, про її існування просто замовчується. Публікації прихильників Гуковського нечисленні,[12] а в таборі його супротивників виявився авторитетний літературознавець Юрій Лотман (1922—1993).[13]

У 2017 році запропонована модифікація схеми Гуковського: історичним прототипом Герцога визнається не Філіп Добрий, а його син і спадкоємець Карл Сміливий. Для фінальної сцени «Скупого лицаря» Пушкін використовував реальний історичний епізод, що мав місце при бургундському дворі в 1472 році і описаний Барантом.[14]

Література[ред. | ред. код]

  • Альтман І. Пушкін і драма // Літературний критик. 1937. № 4.
  • Анікін А. В. З реально-історичного коментаря до «Скупий лицар» // Временник Пушкінської комісії. — Випуск 23. — Л .: Наука, 1989. — С. 111—115.
  • Анікін А. В. Муза і мамона. Соціально-економічні мотиви у Пушкіна. — М .: Думка, 1989. — С. 122.
  • Арденс Н. Н. Драматургія і театр А. С. Пушкіна. — М., 1939.
  • Бегічева В. Скупий лицар вибовкує свою таємницю // Чудеса і пригоди, 2003 № 04.
  • Біляк Н. В., Виролайнен М. Н. «Маленькі трагедії» як культурний епос новоєвропейської історії (доля особистості — доля культури) // Пушкін: Дослідження і матеріали / АН СРСР. Ін-т рос. лит. (Пушкін. Будинок). — Л .: Наука. Ленингр. отд-ня, 1991. — Т. 14. — С. 73-96.
  • Благой Д. Д. «Маленькі трагедії» («Скупий лицар» і «Моцарт і Сальєрі») // Літературний критик. 1937. № 2. — С. 56-89.
  • Благой Д. Д. Творчий шлях Пушкіна (1826—1830). — М .: Радянський письменник, 1967. — С. 572, 582—594.
  • Бонді С. М. [Скупий лицар: Коментар] // Пушкін А. С. Зібрання творів у 10 томах Том 4. Євгеній Онєгін, Драматичні твори. — М .: ГИХЛ, 1960. — С. 572—575.
  • Ветловская В. Е. До проблеми тлумачення «Скупого лицаря» в циклі «маленьких трагедій» // Російська література. 1993. № 3. С. 17-29.
  • Виролайнен М. Н. [Скупий лицар: Коментар] // Пушкін А. С. Драматургія. Проза / Складання і коментар М. Н. Виролайнен. — М .: Слово, 1999..
  • Горовенко А. В. «Скупий лицар» очима історика-медієвіста // Valla 2017, № 1. — С. 33-51.
  • Городецький Б. Пушкін і драма // Пушкін і мистецтво. М .; Л., 1937.
  • Городецький Б. П. Драматургія Пушкіна. М .; Л., 1953
  • Гуковскій Г. А. Пушкін і проблеми реалістичного стилю. М., 1957. — С. 299—300.
  • Дарскій Д. Маленькі трагедії Пушкіна. — М., 1915.
  • Долинин А. А. Про підзаголовку «Скупого лицаря» // Долинин А. А. Пушкін і Англія: Цикл статей. М., 2007. С. 95-102.
  • Цеглярів А. І. До «Скупий лицар» // Російська Старина. Том XCVII. 1899. Випуски 1-3. http://www.runivers.ru/upload/iblock/e7d/97.pdf [Архівовано 26 травня 2019 у Wayback Machine.]
  • Лотман Ю. М. Пушкін. — СПб., 1995. — С. 308; 360—361.
  • Мануйлов В. Л. До питання про виникнення задуму «Скупого лицаря» Пушкіна // Порівняльне вивчення літератур. Зб. статей до 80-річчя акад. М. П. Алексєєва. — Л., 1976. — С. 260—262.
  • Мурьянов М. Ф. До реального коментарю «Скупого лицаря» // Временник Пушкінської комісії. 1969. — Л., 1971. — С. 101—103.
  • Рассадин С. Драматург Пушкін. — М., 1977.
  • Рецептер В. «Я чекаю його» (Прихований сюжет «Скупого лицаря») // Зірка 2001 № 2. — С. 165—178.
  • Таборісская Е. М. «Маленькі трагедії» Пушкіна як цикл (деякі аспекти поетики) // Пушкінський збірник. Л., 1977.
  • Томашевський Б. В. [Скупий лицар: Коментар] // Пушкін А. С. Твори / Редакція, біографічний нарис та примітки Б. В. Томашевського, вступна стаття В. Десницкого. — Л .: Художня література, 1935.
  • Томашевський Б. В. [Скупий лицар: Коментар] // Пушкін А. С. Твори. — Видання 2-е, виправлене і доповнене / Редакція, біографічний нарис та примітки Б. В. Томашевського, вступна стаття В. Десницкого. — Л .: Художня література, 1938.
  • Томашевський Б. В. «Маленькі трагедії» Пушкіна і Мольєр // Пушкін: Временник Пушкінської комісії / АН СРСР. Ін-т літератури. — М .; Л .: Изд-во АН СРСР, 1936. — [Вип.] 1. — С. 115—133.
  • Томашевський Б. В. Пушкін і Франція. — Л., 1960.
  • Устюжанін Д. Л. Маленькі трагедії А. С. Пушкіна. — М .: Художня література, 1974.
  • Ходасевич В. Ф. Зібрання творів: в 4-х томах. — Т. 3: Проза. Державін. Про Пушкіна. — М .: Згода, 1997. — С. 463—468.
  • Чебишев А. А. Замітка про «Скупий лицар» Пушкіна // Пам'яті Леоніда Миколайовича Майкова. — СПб., 1902.
  • Якубович Д. П. [Скупий лицар: Коментар] // Пушкін А. С. Повне зібрання творів. [Пробний тому] / Гол. ред .: М. Горький, В. П. Волгін, Ю. Г. Оксман, Б. В. Томашевський, М. А. Цявловская. — Т. 7. Драматичні твори / Ред. Д. П. Якубович. — Л .: Изд. АН СРСР, 1935. — С. 506—522.

Адаптації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Томашевский Б. В. Примечания // Пушкин А.С. Полное собрание сочинений: В 10 т. – Том 5: «Евгений Онегин». Драматические произведения. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. — С. 599. [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]
  2. ↑ А.С. Пушкин. Сочинения. Том 2 (под ред. Д. Д. Благого). Гос. изд-во худож. лит-ры, 1958. Стр. 492.
  3. ↑ Анненков П.В. Материалы для биографии А. С. Пушкина. – М.: Современник, 1984. - С. 265.
  4. ↑ Анненков П.В. Материалы для биографии А. С. Пушкина. – М.: Современник, 1984. - С. 64
  5. ↑ З листа генерала Інзова графу Каподистрії (28 квітня 1821 року, з Кишинева, у відповідь на запит щодо поведінки колезького секретаря Пушкіна): «Під час перебування його в столиці, він використовував зі скарбниці 700 рублів на рік; але тепер, не отримуючи цього утримання, і не маючи допомоги від батька, при всій можливій від мене допомозі терпить, проте-ж, іноді деякий недолік в пристойному вбранні. По всій повазі я боргом вважаю уклінно просити розпорядження вашого, шановний пане, для призначення йому відпустки тут тієї платні, яку він отримував в С.-Петербурзі. (Русская Старина. Т. LIII. Выпуски 1-3. – СПб., 1887. - С. 244).
  6. ↑ Пушкин А. С. Полное собрание сочинений: В 16 т. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1937-1959. — Т. 13. Переписка, 1815—1827. — 1937. - С. 67
  7. ↑ Пушкин А. С. Полное собрание сочинений: В 16 т. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1937-1959. — Т. 13. Переписка, 1815—1827. — 1937. - С. 194
  8. ↑ Галахов А. Д. О подражательности наших первоклассных поэтов // Русская Старина. Том LVII. Выпуски 1-3. – СПб., 1888. – С. 26-27. Якубович Д.П. [Скупой рыцарь: Комментарий] // Пушкин А.С. Полное собрание сочинений. / Гл. ред.: М. Горький, В. П. Волгин, Ю. Г. Оксман, Б. В. Томашевский, М. А. Цявловский. — Т. 7. Драматические произведения / Ред. Д. П. Якубович. – Л.: Изд. АН СССР, 1935. – С. 506-522. Томашевский Б. В. «Маленькие трагедии» Пушкина и Мольер // Пушкин: Временник Пушкинской комиссии / АН СССР. Ин-т литературы. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1936. — [Вып.] 1. — С. 126. Томашевский Б.В. Пушкин и Франция. – Л.: , 1960. - С. 277-279. Виролайнен М.Н. [Скупой рыцарь: Комментарий] // Пушкин А.С. Драматургия. Проза / Составление и комментарий М.Н. Виролайнен. – М.: Слово, 1999.
  9. ↑ Виролайнен М.Н. [Скупой рыцарь: Комментарий] // Пушкин А.С. Драматургия. Проза / Составление и комментарий М.Н. Виролайнен. – М.: Слово, 1999. – С. 645
  10. ↑ Barante, P. de. Histoire des ducs de Bourgogne de la maison de Valois, 1364-1477. – T. I-XIII. – Paris, 1824-1826.
  11. ↑ Гуковский Г. А. Пушкин и проблемы реалистического стиля. – М.: Гослитиздат, 1957. - С. 314-315.
  12. ↑ Мурьянов М. Ф. К реальному комментарию «Скупого рыцаря» // Временник Пушкинской комиссии. 1969. – Л., 1971. – С. 101-103. Аникин А. В. Из реально-исторического комментария к «Скупому рыцарю» // Временник Пушкинской комиссии. – Выпуск 23. – Л.: Наука, 1989. – С. 111-115. Аникин А.В. Муза и мамона. Социально-экономические мотивы у Пушкина. – М.: Мысль,1989. – С. 122.
  13. ↑ Лотман Ю.М. Пушкин. – СПб., 1995. - С. 361.
  14. ↑ Горовенко А.В. «Скупой рыцарь» глазами историка-медиевиста // Valla, 2017, № 1. – С. 33-51.

Посилання[ред. | ред. код]

Роман у віршах
Поеми
Вірші
Вірші 1813—1825 (список) • Вірші 1826—1836 (список)
Драматургія
Казки
Художня проза
Історічна проза
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скупий_лицар&oldid=35024644