Скупчення галактик Фенікса
| Скупчення Фенікса | |
|---|---|
 | |
| Дані спостереження (Епоха J2000.0[1]) | |
| Сузір'я | Фенікс |
| Пряме піднесення | 23г 44х 40.9с[1] |
| Схилення | -42° 41′ 54″[1] |
| Червоний зсув | 0.597[2] |
| Відстань (спільного віддалення) |
5,7 млрд.св.р. |
| Зв'язана маса | 1,26–2,5× 10^15[2] мас Сонця M☉ |
| Інші назви | |
| SPT-CL J2344-4243[3] | |
| Див.також: група галактик, скупчення галактик, список груп та скупчень галактик | |
Скупчення Фенікса (SPT-CL J2344-4243, англ. Phoenix Cluster) — масивне скупчення галактик типу І, розташоване у південному сузір'ї Фенікса.
Характеристики[ред. | ред. код]
Скупчення Фенікса — одне з найбільш масивних відомих скупчень галактик, з масою близько 2× 10^15 мас Сонця. Інше скупчення, Ель Гордо, також у сузір'ї Фенікса, трохи масивніше. Більшість маси скупчення Фенікса зосереджена у темній матерії й міжгалактичному газі.
У центральній еліптичній галактиці типу cD цього скупчення відбувається масивний спалах зореутворення, найпотужніший серед відомих у середині скупчення галактик, хоча відомі інші галактики з більшим червоним зсувом, які мають вищий коефіцієнт зореутворення (див. Бебі бум (галактика)). [4] За спостереженнями за допомогою різних телескопів, включно з космічними телескопами GALEX та Гершель, у цій галактиці міжзоряна речовина перетворюється на зорі з дуже високою швидкістю — близько 740 M☉ на рік. Це значно більше, ніж у NGC 1275 A, центральній галактиці скупчення Персея, в якій зорі утворюються принаймні у 20 разів повільніше, або в Чумацькому Шляху, де утворюється близько однієї зорі на рік.[5] Зореутворення з такими темпами не може тривати довго й очікується, що спалах зореутворення має припинитися через ~100 млн.років[6].
Величезне зоряне гало центральної галактики скупчення Фенікса простягається на більш ніж 1,1 мільйона світлових років від центру, що робить її однією з найбільших відомих галактик. Її діаметр у 22 рази більше діаметра нашої Галактики, а активне зореутворення передбачає, що галактика продовжує рости.
Скупчення Фенікса випромінює в рентгенівському діапазоні більше, ніж будь-яке інше відоме скупчення[2]. У центральній галактиці скупчення є величезні обсяги гарячого газу; у ній більше звичайної (баріонної) матерії, ніж у всіх інших галактиках скупчення. За даними спостережень, у центральних регіонах газ охолоджується зі швидкістю[en] 3 820 мас Сонця на рік, що є найвищою швидкістю з відомих[2].
У центральній галактиці скупчення є активне галактичне ядро, джерелом якого є надмасивна чорна діра. Ця чорна діра поглинає матерію й зростає зі швидкістю 60 M☉ на рік. Її маса оцінюється у ~20 млрд. M☉[2], що робить її однією з наймасивніших відомих чорних дір у Всесвіті та у 5 000 разів масивнішою за чорну діру у центрі Чумацького Шляху. Діаметр її величезного горизонту подій оцінюється у 118 млрд.км, у 19 разів більше за відстань від Сонця до Плутона.
Скупчення Фенікса було відкрито при використанні ефекту Сюняєва — Зельдовича у співпраці Південнополюсного телескопу.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SIMBAD, "SPT-CL J2344-4243" [Архівовано 14 травня 2019 у Wayback Machine.], accessed 2012-08-16
- ↑ а б в г д M. McDonald та ін. (Aug 2012). A Massive, Cooling-Flow Induced Starburst in the Core of a Highly Luminous Galaxy Cluster. Nature.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ а б R. Williamson, et al.; "An SZ-selected sample of the most massive galaxy clusters in the 2500-square-degree South Pole Telescope survey", arXiv, 6 January 2011, arXiv:1101.1290
- ↑ Min Yun et al.; «Deep 1.1 mm-wavelength imaging of the GOODS-South field by AzTEC/ASTE – II. Redshift distribution and nature of the submillimetre galaxy population», arXiv, 28 September 2011, arXiv:1109.6286
- ↑ S. Borenstein (16 серпня 2012), Associated Press (ред.), Star births seen on cosmic scale in distant galaxy, R&D Magazine, rdmag.com, архів оригіналу за 01.02.2013, процитовано 13.09.2012
- ↑ M.McDonald; B. R.McNamara; R. J.van Weeren (24 серпня 2015), Deep Chandra, HST-COS, and Megacam Observations of the Phoenix Cluster: Extreme Star Formation and AGN Feedback on Hundred Kiloparsec Scales, архів оригіналу за 20 серпня 2017, процитовано 19 вересня 2015
Література[ред. | ред. код]
- Williamson, R. та ін. (2011). A Sunyaev-Zel'dovich-selected Sample of the Most Massive Galaxy Clusters in the 2500 deg^2 South Pole Telescope Survey. The Astrophysical Journal. 738 (2). arXiv:1101.1290. Bibcode:2011ApJ...738..139W. doi:10.1088/0004-637X/738/2/139.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|last2=(довідка)
Посилання[ред. | ред. код]
- Animation of the Phoenix Cluster [Архівовано 25 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Chandra X-Ray Observatory, Blog Home: Q&A With Michael McDonald [Архівовано 17 серпня 2012 у Wayback Machine.] Wed, 08/08/2012 — 16:13
- The Prediction and Fulfillment of the «Effect»: An Interview with Rashid Sunyaev [Архівовано 28 серпня 2012 у Wayback Machine.], August 15, 2012
