Скупчення галактик Фенікса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скупчення Фенікса
Дані спостереження (Епоха J2000.0[1])
Сузір'я Фенікс
Пряме піднесення 23г 44х 40.9с[1]
Схилення -42° 41′ 54″[1]
Червоний зсув 0.597[2]
Відстань
(спільного віддалення)
5,7 млрд.св.р.
Зв'язана маса 1,26–2,5× 10^15[2] мас Сонця M
Інші назви
SPT-CL J2344-4243[3]
Див.також: група галактик, скупчення галактик, список груп та скупчень галактик

Скупчення Фенікса (SPT-CL J2344-4243, англ. Phoenix Cluster) — масивне скупчення галактик типу І, розташоване у південному сузір'ї Фенікса.

Характеристики[ред. | ред. код]

Скупчення Фенікса — одне з найбільш масивних відомих скупчень галактик, з масою близько 2× 10^15 мас Сонця. Інше скупчення, Ель Гордо, також у сузір'ї Фенікса, трохи масивніше. Більшість маси скупчення Фенікса зосереджена у темній матерії й міжгалактичному газі.

У центральній еліптичній галактиці типу cD цього скупчення відбувається масивний спалах зореутворення, найпотужніший серед відомих у середині скупчення галактик, хоча відомі інші галактики з більшим червоним зсувом, які мають вищий коефіцієнт зореутворення (див. Бебі бум (галактика)). [4] За спостереженнями за допомогою різних телескопів, включно з космічними телескопами GALEX та Гершель, у цій галактиці міжзоряна речовина перетворюється на зорі з дуже високою швидкістю — близько 740 M на рік. Це значно більше, ніж у NGC 1275 A, центральній галактиці скупчення Персея, в якій зорі утворюються принаймні у 20 разів повільніше, або в Чумацькому Шляху, де утворюється близько однієї зорі на рік.[5] Зореутворення з такими темпами не може тривати довго й очікується, що спалах зореутворення має припинитися через ~100 млн.років[6].

Величезне зоряне гало центральної галактики скупчення Фенікса простягається на більш ніж 1,1 мільйона світлових років від центру, що робить її однією з найбільших відомих галактик. Її діаметр у 22 рази більше діаметра нашої Галактики, а активне зореутворення передбачає, що галактика продовжує рости.

Скупчення Фенікса випромінює в рентгенівському діапазоні більше, ніж будь-яке інше відоме скупчення[2]. У центральній галактиці скупчення є величезні обсяги гарячого газу; у ній більше звичайної (баріонної) матерії, ніж у всіх інших галактиках скупчення. За даними спостережень, у центральних регіонах газ охолоджується зі швидкістю[en] 3 820 мас Сонця на рік, що є найвищою швидкістю з відомих[2].

У центральній галактиці скупчення є активне галактичне ядро, джерелом якого є надмасивна чорна діра. Ця чорна діра поглинає матерію й зростає зі швидкістю 60 M на рік. Її маса оцінюється у ~20 млрд. M[2], що робить її однією з наймасивніших відомих чорних дір у Всесвіті та у 5 000 разів масивнішою за чорну діру у центрі Чумацького Шляху. Діаметр її величезного горизонту подій оцінюється у 118 млрд.км, у 19 разів більше за відстань від Сонця до Плутона.

Скупчення Фенікса було відкрито при використанні ефекту Сюняєва — Зельдовича у співпраці Південнополюсного телескопу.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в SIMBAD, "SPT-CL J2344-4243" [Архівовано 14 травня 2019 у Wayback Machine.], accessed 2012-08-16
  2. а б в г д M. McDonald та ін. (Aug 2012). A Massive, Cooling-Flow Induced Starburst in the Core of a Highly Luminous Galaxy Cluster. Nature. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  3. а б R. Williamson, et al.; "An SZ-selected sample of the most massive galaxy clusters in the 2500-square-degree South Pole Telescope survey", arXiv, 6 January 2011, arXiv:1101.1290
  4. Min Yun et al.; «Deep 1.1 mm-wavelength imaging of the GOODS-South field by AzTEC/ASTE – II. Redshift distribution and nature of the submillimetre galaxy population», arXiv, 28 September 2011, arXiv:1109.6286
  5. S. Borenstein (16 серпня 2012), Associated Press (ред.), Star births seen on cosmic scale in distant galaxy, R&D Magazine, rdmag.com, архів оригіналу за 01.02.2013, процитовано 13.09.2012
  6. M.McDonald; B. R.McNamara; R. J.van Weeren (24 серпня 2015), Deep Chandra, HST-COS, and Megacam Observations of the Phoenix Cluster: Extreme Star Formation and AGN Feedback on Hundred Kiloparsec Scales, архів оригіналу за 20 серпня 2017, процитовано 19 вересня 2015

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Координати: Карта зоряного неба 23г 23м 40.9с, +42° 41′ 54″