Слов'янський корпус
| Слов'янський корпус | |
|---|---|
| Сформований: | жовтень 2013 |
| Штаб-квартира: |
 Гонконг[1] |
| Регіон діяльності: | Дайр-ез-Заур |
| Чисельність: | 267 (жовтень 2013) |
| Союзники: |
 Збройні сили Сирії |
| Опоненти: | |
| Участь у конфліктах: |
Громадянська війна в Сирії
|
| Визнаний терористичним угрупованням |
 Україна [2][3] |
.svg){kind=small}
Слов'янський корпус — приватна військова компанія, зареєстрована в Гонконзі[4]. Зпочатку була створена для захисту інтересів російських компаній, їх працівників та деякої кількості громадян, які перебували на підприємствах. Згодом стала учасницею збройного конфлікту в Сирії, виступаючи на боці урядових сил Башара Асада. Після повернення в Росію її учасники були арештовані за звинуваченням у найманстві.
Формування корпусу[ред. | ред. код]
Навесні 2013 року в Гонконзі була заснована приватна військова компанія, яка складалася з колишніх російських військових. Компанія публікувала оголошення про пошук контрактників для захисту енергетичних об'єктів в Сирії під час збройного конфлікту в цій країні, пропонуючи заробітну плату у розмірі 5000 доларів на місяць. Ці оголошення привернули увагу колишніх спецпризначенців з ГРУ, Повітрянодесантні війська, внутрішніх військ російського МВС та СОБР. Велика кількість з них набула бойового досвіду під час громадянської війни в Таджикистані та Другої російсько-чеченської війни[5][6][7].
Розгортання[ред. | ред. код]
Після прибуття до Бейрута, столиці Лівану, найманці були перекинуті до Дамаска, столиці Сирії, а потім на військову базу в Латакії. За даними на жовтень 2019 року «Слав'янський корпус» налічував 267 найманців, розділених на дві роти, які розташовувалися в Латакії[8].
Новою метою «Слав'янського корпусу» (СК) стала охорона нафтових родовищ у Дейр-ез-Заур. Для цього їм виділили 37-мм зенітні гармати M1939, які після обслуговування були вилучені сирійськими військовими, міномети ПМ-43 (120-мм полкові міномети образку 1943 року) без жодної міни, три БМП-1, дві з яких були умовно придатні, і дві БМ-21 з 10 снарядами без запалювачів[джерело?].
18 жовтня 2019 року БТГр отримали наказ вирушити на допомогу сепаратистам в районі міста Ес-Сухна. Під час маршу колону вразили обстрілом. За рішенням командира командний пункт був взятий силами однієї роти, яка вигнала бойовиків ІГ. З допомогою двох самохідних установок «Акація», що підійшли вночі, вдалося відбити кілька контратак противника. Обіцяна вранці повітряна підтримка з'явилася лише до полудня у вигляді одного штурмовика Су-17, який завдав удари по позиціях корпусу. Зіткнувшись зі значно переважаючими силами бойовиків і не отримавши обіцяних боєприпасів, СК організовано відступила на авіабазу Тифор, де відновила боєздатність і підготувала авіабазу до оборони. Під час цієї операції шість членів формування були поранені[9].
Ліквідація[ред. | ред. код]
Одразу після прибуття в Росію учасників арештували співробітники ФСБ за звинуваченням в найманстві, що є кримінальним злочином за статтею 359 Кримінального кодексу Росії. Попри те, що компанія була зареєстрована в Гонконзі, власники також були заарештовані[5].
У жовтні 2014 року Московський міський суд вирішив розглянути вину керівників компанії Вадима Гусєва і Євгена Сидорова[10] та засудив їх до трьох років позбавлення волі кожного[11][12]. Взимку 2014—2015 років і Гусєв, і Сидоров були звільнені з місць позбавлення волі умовно-достроково[13]. Євгеній Сидоров також очолював організацію «Редут-безпека». Журналісти «Радіо Свобода» також пов'язують «Редут-безпека» із ПВК «Щит»[14], сам Сидоров може відігравати помітну роль у керівництві «Щита»[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Registration Document (англ.). Hong Kong Companies. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 25 August 2014.
- ↑ Ukraine's Parliament Recognizes Wagner as Transnational Criminal Organization. Kyiv Post (англ.). 6 February 2023. Процитовано 25 May 2023.
- ↑ Проект Постанови про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОЧЕС, урядів і парламентів держав світу про визнання російських приватних військових компаній терористичними організаціями [Draft Resolution on Verkhovna Rada of Ukraine's Address to the United Nations, European Parliament, Parliamentary Assembly of the Council of Europe, OSCE Parliamentary Assembly, NATO Parliamentary Assembly, BSEC Parliamentary Assembly, and governments and parliaments of the countries of the world on recognition of Russian private military companies as terrorist organisations]. Верховна Рада України. Процитовано 25 May 2023.
- ↑ Registration Document. Hong Kong Companies. Архів оригіналу за 6 липня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
- ↑ а б Последний бой «Славянского корпуса». Фонтанка. 14 листопада 2013. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 25 серпня 2014.
- ↑ Коротков, Денис (16 жовтня 2015). «Славянский корпус» возвращается в Сирию. Fontaka (рос.). Архів оригіналу за 25 вересня 2023. Процитовано 25 вересня 2023.
- ↑ Славянский Корпус: О нас (рос.). Славянский корпус. 22 жовтня 2013. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 25 жовтня 2013.
- ↑ The Insane Story of Russian Mercenaries Fighting for the Syrian Regime. Huffington Post. 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 25 серпня 2014.
- ↑ Industry Talk: The Slavonic Corps–A Russian PMSC In Syria. Feral Jundi. 14 січня 2014. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 25 серпня 2014.
- ↑ Хазов-Кассиа, Сергей (7 березня 2018). Проект "Мясорубка". Рассказывают три командира "ЧВК Вагнера". Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 5 вересня 2023. Процитовано 5 вересня 2023.
- ↑ Командиры «Славянского корпуса» в Сирии осуждены за наёмничество. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 4 березня 2017.
- ↑ Верховный суд оставил в тюрьме вербовщиков из «Славянского корпуса». Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 4 березня 2017.
- ↑ а б Без «Щита». Служба и смерть в ещё одной частной военной компании, которой в России официально нет. Новая газета (рос.). 28 липня 2019. Процитовано 25 листопада 2023.
- ↑ ГРУ под видом ЧВК «Редут» вербует наёмников на войну с Украиной. Под управлением военной разведки воюют не менее 20 формирований Главное из расследования «Схем» и «Системы». Meduza (рос.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2023. Процитовано 11 жовтня 2023.