Смолянинове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Смолянинове
Смолянинове
Смолянинове
Смолянинове
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сєвєродонецький район
Громада Сєвєродонецька міська громада
Код КАТОТТГ UA44120110160064365
Основні дані
Засноване 1757
Населення 1297
Площа 6,12 км²
Густота населення 211,93 осіб/км²
Поштовий індекс 93532
Телефонний код +380 6445
Географічні дані
Географічні координати 48°56′24″ пн. ш. 38°43′29″ сх. д. / 48.94000° пн. ш. 38.72472° сх. д. / 48.94000; 38.72472Координати: 48°56′24″ пн. ш. 38°43′29″ сх. д. / 48.94000° пн. ш. 38.72472° сх. д. / 48.94000; 38.72472
Середня висота
над рівнем моря
108 м
Місцева влада
Адреса ради 935321, Луганська обл., Новоайдарський р-н, с.Смолянинове, вул.Миру,93
Карта
Смолянинове. Карта розташування: Україна
Смолянинове
Смолянинове
Смолянинове. Карта розташування: Луганська область
Смолянинове
Смолянинове
Мапа
Мапа

CMNS: Смолянинове у Вікісховищі

Смолянино́ве — село в Україні, у Сєвєродонецькій міській громаді Сєвєродонецького району Луганської області. Населення становить 1297 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Архівні документи свідчать про те, що рік заснування села — 1757. Саме в цей рік Бахмутської соляної канцелярії реєстратор Єгор (Георгій) Смольянинов (Смольников) заснував поселення яке отримало назву слобода Смольянинова. На 1778-й рік слобода Смольянинова належала до Бахмутського повіту Азовської губернії, нею володіли капітан Кательников і капітанша Павліщева з населенням у 387 чол. і 345 жін. Селяни Смольянинівки спочатку оселилася, як це видно з «Геометричного генерального плану Азовської губернії частини Бахмутської провинції» (приблизно 1780 р.) на лівому березі річки Єрик. Потім слобода перейшла до родини поміщиків Суханових, які володіли нею до 1917 року. В 1800 році власниця хутора Смолянинова, Матрона Іванівна Суханова, и власник хутора Лукер'ївки побудували в Смолянинові каплицю. У 1807 році Старобільський протоієрей Андрій Понятовський освятив новий храм.

Жителі Смолянинова в різні часи по наказу поміщиків заснували і заселили декілька хуторів: Гаврилівка 1, Гаврилівка 2, Пурдівка, Ольховий, Александровка, Аннівка. Ще деякий час від слободи Смолянинова була виділена слобода Дуніна.

У 1991 заново збудовано Свято-Різдва-Богородичний храм, який було закрито в 1931 та зруйновано.

В 1929 р. в Смоляниновому утворено два колгоспи. В 1931 р. в село головою колгоспу направлений Володимир Ісайович Драгін (1931—1936).

У 1941 р. з населених пунктів Смолянинівської сільської ради було призвано до лав армії 650 чоловіків, з них загинуло близько 400.

У повоєнні часи сільську раду очолював Олексій Несторович Лисенко (1947—1956), який до війни працював у селі агрономом.

З 1958 по 1961 рік колгосп імені Сталіна випускав власну колгоспну газету під назвою «Сталінець», а пізніше — «Колгоспна праця». Всі примірники газети знаходяться в сільському музею.

Наступним керівником колгоспу був Микола Іванович Безгубенко (1961—1979). У цей час колгосп спеціалізувався на відгодівлі великої рогатої худоби, поголів'я якої налічувало 5 тис. голів.

У 1969 році за кошти колгоспу «Перемога» в центрі села збудовано двоповерхову школу.

Потім колгосп очолював Володимир Васильович Жук.

У селі створено сільський музей. Речі, знайдені археологами при розкопках курганних могильників, були залишені новоствореному музею. Зараз сільську раду очолює В. М. Пивоваров.

У Новоайдарському районі Луганської області майже чотири доби тривали масштабні лісові пожежі. 7 липня 2020 року, через сильний вітер, вогонь перекинувся на навколишні села. Найбільше постраждали село Смолянинове і дачний кооператив «Вовче озеро», де вогонь знищив і зруйнував майже 20 будинків на вулиці Піщаній[1]. Через пожежі загинули п'ятеро людей, понад 30 потрапили до лікарні[2][3][4][5].

Краєзнавчий музей[ред. | ред. код]

Краєзнавчий музей села Смолянинове[6] є філією Новоайдарського районного краєзнавчого музея.

Валентина Хівренко (с. Смолянинове) надала нові костюми до музейної колекції Новоайдарського районного краєзнавчого музею, яка вже нараховує більш 30 автентичних костюмів, кожен з яких є зразком культури і мистецтва тих етнічних груп, які складали населення Новоайдарського району.[7]

Видатні особистості[ред. | ред. код]

У Смоляниновому народився лейтенант авіації, Герой Радянського Союзу Петро Григорович Шевченко. Загинув у жовтні 1944 р. в повітряному бою над Східною Прусією. Біля школи встановлене погруддя П. Г. Шевченка.

Виходець зі Смолянинового, відомий радянський поет і письменник — Микита Антонович Чернявський (1920—1993). У своєму романі «Людям важче» відтворив образи односельців.

У дитинстві деякий час мешкав тут Клим Ворошилов. Його батько працював у місцевого пана — генерала Суханова.

у селі були Леонід Макарович Кравчук — перший Президент України, а з ним був тодішній Голова Національного банку, третій Президент України Віктор Андрійович Ющенко.

Війна на сході України[ред. | ред. код]

23 серпня 2014-го під Смоляниновим загинув від кулі снайпера в бою з російськими диверсантами, що займалися підготовкою теракту в Харкові, боєць батальйону «Айдар» Василь Андріюк.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 1297 осіб, з них 90,21 % зазначили рідною українську мову, 9,71 % — російську, а 0,08 % — іншу[8].

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Луганській області чотири дні гасили масштабну пожежу. Ось як зараз виглядає село Смолянинове, де згоріли понад 20 будинків (фото). Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 12 липня 2020.
  2. 07.07.2020 Лісова пожежа на Луганщині: згоріли близько 100 будинків, 27 осіб у лікарні
  3. 08.07.2020 Постраждалим від пожежі нададуть матеріальну допомогу
  4. Внаслідок пожеж загинуло 5 людей, майже 30 у лікарні
  5. Лісові пожежі у Луганській області
  6. На Луганщине разрушается музей с древними экспонатами (Видео) (рос.)
  7. 10.02.2019 Колекцію костюмів з майстерні Ксенії Лихачової покажуть у Новоайдарському музеї на Луганщині. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 4 травня 2020.
  8. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]