Совінський Сергій Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Совінський
Сергій Євгенович Совінський
 Полковник
Загальна інформація
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
2014—?
 12 БрОП НГУ, командир
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня

Сергій Євгенович Совінський — український військовослужбовець, полковник Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2022).

Життєпис[ред. | ред. код]

Станом на 2014 рік — командир 17-го окремого батальйону. Разом із побратимами на початку російсько-української війни організував оборону згаданої військової частини, яку мали намір захопити проросійські сепаратисти[1].

Станом на 2021 рік — тимчасово виконувач обов'язків командира 12-ї бригади оперативного призначення[2].

У лютому 2022 року став на захист Маріуполя і «Азовсталі». У вересні того ж року повернувся з російського полону.

Нині — начальник служби оперативної підготовки Східного територіального управління НГУ[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (17 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
  • медаль «За військову службу Україні» (24 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
  • медаль «За бездоганну службу» III ступеня (26 березня 2013) — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, боротьбу зі злочинністю, зразкове виконання службового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди Дня внутрішніх військ МВС України[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія відбиття штурму військової частини в Маріуполі: перша перемога Нацгвардії. Рубрика. 16 квітня 2019.
  2. З нагоди 7-ї річниці створення «Азову» військовослужбовці отримали почесні нагороди. Портал МВС. 7 травня 2021.
  3. Іван Гавриляк (16 лютого 2023). «Серце Азовсталі»: проєкт на мільярд грн для захисників Маріуполя почав працювати. Главком.
  4. Указ Президента України від 17 квітня 2022 року № 256/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Указ Президента України від 24 травня 2022 року № 367/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Указ Президента України від 26 березня 2013 року № 159/2013 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]