Соловейко вогнистогорлий
| Соловейко вогнистогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Calliope pectardens David, 1877[2][3] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Luscinia pectardens Erithacus pectardens | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Солове́йко вогнистогорлий[4] (Calliope pectardens) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)[5]. Мешкає на Тибетському нагір'ї і в горах Китаю.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 14,5—15 см. У самців верхня частина тіла темно-сірувато-коричнева, крила і хвіст чорнувато-коричневі. Голова з боків і шия чорні. На шиї з боків над плечима є білі плями. На горлі і центральній частині грудей є яскраво-оранжева або вогнисто-червона пляма. Живіт білуватий. Біля основи хвіст має вузькі білі краї. У самиць верхня частина тіла коричнева, нижня частина тіла охриста, центральна частина живота білувата, білі плями на хвості відсутні. Очі темно-карі, дзьоб чорний, лапи рожевувато-коричневі.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Вогнистогорлі соловейки гніздяться на південному сході Тибету, та в провінціях Сичуань і Юньнань, зокрема в горах Емейшань і в заповіднику Волун. Взимку вони мігрують на південь, до Північно-Східної Індії (Аруначал-Прадеш, Мегхалая, Західний Бенгал), Бангладеш (Сундарбан), західної М'янми, спостерігалися на півночі Таїланду. Вогнистогорлі соловейки живуть в густих високогірних чагарникових заростях і в бамбукових лісах в долинах річок, на висоті від 2800 до 3700 м над рівнем моря. Живляться безхребетними, яких шукають в лісовій підстилці.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція вогнистогорлих соловейків становить від 10 до 20 тисяч дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Calliope pectardens: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 листопада 2022
- ↑ Mayr, Ernst; Paynter, Raymond A. Jr. (1964). Check-list of Birds of the World. Volume 10. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 46.
- ↑ David, Armand; Oustalet, E. (1877). Les Oiseaux de la Chine (French) . Т. 1. Paris: G. Masson. с. 236.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 листопада 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |