Сон Син Себ
Сон Син Себ | |
---|---|
Народився |
1 червня 1922 Єсанd, Південний Чхунчхон, Корейське генерал-губернаторство, Японська імперія або Ханкайська волостьd, Нікольськ-Уссурійський повітd, Приморська обл., Далекосхідна республіка |
Помер |
27 лютого 2014 (91 рік) Миколаївська область, Україна |
Поховання | Галицинове |
Країна | СРСР |
Діяльність | колгоспник |
Нагороди | |
Сон Син Себ, інший варіант Сон Син-Себ (нар. 1 червня 1922, Єсан, Південний Чхунчхон, Корея — пом. 27 лютого 2014, Миколаївська область, Україна) — ланковий колгоспу імені Мікояна Нижньо-Чирчикського району Ташкентської області Узбецької РСР. Герой Соціалістичної Праці (1951).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в 1922 році в селянській сім'ї в одному із сільських населених пунктів повіту Єсан провінції Південний Чхунчхон, Корея (у радянських документах місце народження — Ханкайська волость Нікольськ-Уссурійського повіту Приморської області Далекосхідної Республіки). 1931 року разом із батьками емігрував на радянський Далекий Схід. Трудову діяльність розпочав 12-річним підлітком. Працював різноробом на різних виробництвах.
У 1937 році депортований на спецпоселення в Ташкентську область Узбецької РСР. 1939 року закінчив 9 класів середньої школи № 7 імені Молотова в Нижньо-Чирчикському районі. З 1940 року — рядовий колгоспник колгоспу «Північний маяк» Середньо-Чирчикського району. У наступні роки: ланковий колгосп імені Мікояна Нижньо-Чирчикського району (1950—1954), рядовий колгоспник, бригадир рільничої бригади, рибник, заправник колгоспу імені Леніна Нижньо-Чирчикського району (1955—1982).
1950 року ланка під керівництвом Сон Син Себа зібрала в середньому з кожного гектара по 99,7 центнера зеленцевого стебла кенафа на ділянці площею 6,3 гектара. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 травня 1951 року удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот».
Персональний пенсіонер союзного значення. 2005 року переїхав до України. Останні роки свого життя мешкав у Миколаєві.
Помер у лютому 2014 року. Похований на цвинтарі села Галицинове Вітовського району Миколаївської області.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Герой Соціалістичної Праці
- Орден Леніна — двічі (1951, 1953)
- Орден Трудового Червоного Прапора (1948)
- Медаль «За трудову доблесть» (1949)
- Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Шин Д. В., Радянські корейці Герої Соціалістичної праці, Алмати: Service Press, 2019
- З. В., Пан Н. Г. Герої Соціалістичної Праці — казахстанці, Алма-Ата, 1969—1985, тт. 1-5
- Мен Д. В., Квон Л. А., Кім, Радянські корейці Казахстану, Алмати, 1992
- Кім П. Г., Корейці Республіки Узбекистан, Ташкент: Узбекистон. 1993
- Кан Г. В., Історія корейців Казахстану, Алмати: Гилим, 1995
- Кім Г. Н., Мен Д. В., Історія та культура корейців Казахстану, Алмати: Гилим, 1995
- Кім Б. І., Корейці Узбекистану. Хто є хто, Ташкент, 1999
Посилання[ред. | ред. код]
- Народились 1 червня
- Народились 1922
- Уродженці Південного Чхунчхону
- Померли 27 лютого
- Померли 2014
- Померли в Миколаївській області
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Нагороджені медаллю «За трудову доблесть»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Ланкові
- Корейці України
- Репресовані в СРСР
- Поховані в Миколаївській області
- Депортовані