Сосновецьке гето

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сосновецьке гето
Тип Гетто
Гетто в період Другої світової війни
Засновано 1942[1]
Розпущено 1944[1]
Правовий статус ліквідовано
Тема Голокост
Країна  Республіка Польща
Розташування Польща Польща
50°17′56″ пн. ш. 19°09′14″ сх. д. / 50.29893588726895359° пн. ш. 19.1539414615631536° сх. д. / 50.29893588726895359; 19.1539414615631536Координати: 50°17′56″ пн. ш. 19°09′14″ сх. д. / 50.29893588726895359° пн. ш. 19.1539414615631536° сх. д. / 50.29893588726895359; 19.1539414615631536
Мапа
CMNS: Сосновецьке гето у Вікісховищі

Сосновецьке гетто (нім. Ghetto von Sosnowitz) — гетто часів Другої світової війни, створене нацистською владою для польських євреїв у районі Шродула міста Сосновець у воєводстві Верхня Сілезія. Під час Голокосту в окупованій Польщі більшість в’язнів, приблизно 35 000 єврейських чоловіків, жінок і дітей, були депортовані до табору смерті Аушвіц на потягах Голокосту після облав, які тривали з червня до серпня 1943 року[2]. Гетто було ліквідоване під час повстання, останнього акту непокори його підпільній єврейській бойовій організації (ŻOB), що складалася з молоді. Більшість єврейських бійців загинули.

Сосновецьке гетто утворювало єдину адміністративну одиницю з Бендзінським гетто [3], оскільки обидва міста входять до однієї метрополії в басейні Домброва . До депортації євреї з двох гетто ділили город «Фарма», виділений юденратом сіоністській молоді.

Історія[ред. | ред. код]

Перед війною в Сосновці було близько 30 000 євреїв, що становило близько 20% населення міста. [4] Протягом наступних двох років німці переселили тисячі євреїв із менших міст до Сосновця, тимчасово збільшивши розмір місцевої єврейської громади до 45 000 осіб. [4] Наприкінці 1942 року Бендзін і сусідній Сосновець (який межував з Бендзіном) стали єдиними двома містами в регіоні Заґленм'є Домбровське, які все ще були населені євреями.

Місто, розташоване на довоєнному польсько-німецькому кордоні, було захоплене німцями в перший день вторгнення до Польщі[5]. Наступного ранку почалися арешти та побиття відоміших євреїв. 9 вересня 1939 року була спалена Велика синагога в Сосновці[6]. Місцевих євреїв виселяли з кращих домівок і тероризували на вулицях. Єврейські підприємства грабували окремі солдати та закривали нацисти до завершення процесу конфіскації. Незабаром послідували розстріли та перші масові страти. Примусове переселення в багатолюдні багатоквартирні будинки повільно створювало гетто[5][7].

Юденрат і єврейська поліція були незабаром створені за наказом Німеччини; головою Сосновецького юденрату був Моше Мерін (пол. Mojżesz Merin)[8]. Введено нормування харчування. Євреям було заборонено купувати щось поза межами своєї громади. У перші місяці 1940 року в Сосновці було створено Zentrale der Jüdischen Ältestenräte in Oberschlesien (Центральний офіс єврейських рад старійшин у Верхній Сілезії) на чолі з Меріном, який представляв близько 45 громад. На деякий час Мерін став сумно відомим як диктатор євреїв Заґлемб’я, який мав владу над життям і смертю над місцевими євреями[9]. Для євреїв, депортованих до Сосновця з Чехословаччини, було створено трудовий табір для роботи на фабриці братів Шайн. Для місцевих жителів створено численні примусові роботи; виготовлення форменого одягу, білизни, корсетів, сумок, шкіряних сумочок, військового взуття[10]. У 1940 році до міста прибуло близько 2592 німецьких військових спекулянтів. До 1942 року їх кількість зросла до 10 749 поселенців, що становило 10% загального населення[11].

Повстання[ред. | ред. код]

Фрумка Плотницька, 29 років, очолила повстання в гетто Бендзін неподалік Сосновця

Серед євреїв у Сосновецькому та Бендзінському гетто поблизу була значна підпільна діяльність, організована молодіжними організаціями Ha-No'ar ha-Ziyyoni, Gordonia та Ha-Shomer ha-Za'ir. Під час останньої великої депортації в серпні 1943 року Єврейська бойова організація (пол. Żydowska Organizacja Bojowa, ŻOB) у Бендзіні та Сосновці підняли повстання проти німців[12]. Повстання, яке почалося 3 серпня 1943 року, очолили Цві (Цві) Брандес, Фрумка Плотницька та брати Кожухи. Це був остаточний акт непокори місцевому населенню без шансів на успіх. Більшість молодих єврейських бійців загинуло (400 убитих у бою)[11], борючись із переважаючими німецькими силами[13]. Останній транспорт Голокосту до Аушвіц-Біркенау з євреями, змушеними ховати мертвих, покинув Сосновець 15 січня 1944 року[11].

Про опір мешканців гетто вшановує одна з вулиць у Сосновці, яка носить назву «Вулиця Героїв Гетто» (Ul. Bohaterów Getta). Також є площа братів Кожухів (Plac Braci Kożuchów) з меморіалом гетто. 

Порятунок Голокосту[ред. | ред. код]

Католицький монастир кармеліток на чолі з матір’ю Терезою Кероцінською допомагав євреям у гетто та переховувалися. Кероцінська була нагороджена медаллю Праведника через 46 років після смерті. У 2013 році Папа Франциск оголосив її «героїчною в чесноті». При монастирі сестри кармелітки тримають сиротинець. Вони безкоштовно доставляли хліб євреям у криївках, надсилали продуктові посилки до Освенціма та рятували єврейських дітей, ховаючи їх під вигаданими іменами серед християнських сиріт. Монастир часто перевіряло гестапо за підозрою в незаконній діяльності[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://wikizaglebie.pl/wiki/Getto_na_Środuli
  2. ↑ H.E.A.R.T (2007). Fourth Deportation: Sunday 1 August 1943. The Extermination of the Jews of Sosnowiec, Bendzin and Vicinity: 2nd June 1945. Holocaust Education & Archive Research Team. Процитовано 14 березня 2015.
  3. ↑ Dawid Fischer. The Ghetto of Sosnowiec (Srodula). Holocaust Testimonies. PolishJews.org. Процитовано 28 березня 2016.
  4. ↑ а б Charmatz 2003, Google Print, p.28.
  5. ↑ а б Charmatz 2003, Google Print, p.14.
  6. ↑ Charmatz 2003, Google Print, p.15.
  7. ↑ Charmatz 2003, Google Print, p.16.
  8. ↑ Charmatz 2003, Google Print, p.20.
  9. ↑ Charmatz 2003, Google Print, p.22.
  10. ↑ Charmatz 2003, Google Print, pp.28-30.
  11. ↑ а б в Jewish history of Sosnowiec. Virtual Shtetl. 21 січня 2011.
  12. ↑ Abraham J. Edelheit, A World in Turmoil: An Integrated Chronology of the Holocaust and World War II, Greenwood Publishing Group, 1991, ISBN 0-313-28218-8, Google Print, p.284.
  13. ↑ Jewish history of Będzin. Virtual Shtetl. page 9 of 10. Процитовано 18 січня 2015.
  14. ↑ Polish Righteous (2016). Kierocińska Janina. Archiwum Matki Teresy Kierocińskiej w Sosnowcu, Dokumenty i wspomnienia świadków życia M. Teresy Kierocińskiej. POLIN Museum of the History of Polish Jews.

Список літератури[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сосновецьке_гето&oldid=42131931