Сосновський Іван Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сосновський Іван Олексійович
Народився 6 червня 1905(1905-06-06)
Катав-Івановський завод, тепер місто Катав-Івановськ Челябінської області, Російська Федерація
Помер 19 лютого 1953(1953-02-19) (47 років)
місто Київ
Військове звання підполковник
Партія КПРС
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Іван Олексійович Сосновський (6 червня 1905(19050606), Катав-Івановський завод, тепер місто Катав-Івановськ Челябінської області, Російська Федерація — 19 лютого 1953, місто Київ) — радянський партійний діяч, секретар Одеського та Запорізького обласних комітетів КП(б)У, секретар Красноярського крайкому ВКП(б). Кандидат філософських наук (1947).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в бідній селянській родині. Трудову діяльність розпочав у тринадцятирічному віці чорноробом на лісозаготівельній дільниці Аша-Балашовського заводу на Уралі. У 1918 році вступив до комсомольської організації.

Член РКП(б) з 1920 року.

У 1926 році закінчив робітничий факультет у місті Уфа Башкирської АРСР.

З вересня 1927 року служив у Червоній армії.

У 1930—1933 роках —студент Інституту червоної професури в Москві.

З 1933 року перебував на відповідальній партійній роботі в районах Київської області. До грудня 1939 року — інструктор ЦК КП(б)У, член лекторської групи ЦК КП(б)У.

З грудня 1939 по січень 1941 року — завідувач сектору усної і друкованої пропаганди відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У.

8 лютого — жовтень 1941 року — в.о. секретаря Одеського обласного комітету КП(б)У з пропаганди і агітації. Учасник оборони Одеси від румунсько-німецьких військ у 1941 році.

У 1941—1943 роках — лектор ЦК ВКП(б).

У 1943—1944 роках — секретар Красноярського крайового комітету ВКП(б) з пропаганди і агітації.

У квітні 1944 — січні 1946 року — секретар Одеського обласного комітету КП(б)У з пропаганди і агітації.

У січні (затв. у квітні) 1946 — травні 1948 року — секретар Запорізького обласного комітету КП(б)У з пропаганди і агітації.

З травня по листопад 1948 року — заступник начальника Управління агітації та пропаганди ЦК КП(б)У. З листопада 1948 по травень 1950 року — заступник завідувача відділу агітації та пропаганди ЦК КП(б)У.

З травня 1950 до 19 лютого 1953 року — завідувач кафедри діалектичного і історичного матеріалізму республіканської трирічної Вищої партійної школи при ЦК КП(б)У в Києві.

Помер 19 лютого 1953 року після важкої хвороби.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]