Состен Вайс
| Состен Вайс | ||||
|---|---|---|---|---|
| Sosthène Weis | ||||
| Народження |
29 січня 1872 Мерциг, Люксембург | |||
| Смерть | 28 липня 1941 (69 років) | |||
| Люксембург | ||||
| Країна |
 Люксембург | |||
| Навчання | ALd і Мюнхенський технічний університет | |||
| Діяльність | художник, архітектор | |||
|
| ||||
 Состен Вайс у Вікісховищі | ||||
Состен Вайс (люксемб. Sosthène Weis, фр. Sosthène Weis) — люксембурзький художник і архітектор. Автор понад 5000 акварелей, в основному з видами Люксембургу та його околиць. Як архітектор спроектував деякі з найбільш імпозантних будівель Люксембургу.
Біографія[ред. | ред. код]
Состен Вайс народився у селищі Мерциг. Його батько був чинбарем та заготовником деревини. Малярству навчався у «Люксембурзькому атенеї» — вищій художній школі країни. Після завершення художньої школи, 1891 року поступив до Технічного університету Аахена в Німеччині, де вчився на інженера-будівельника. Потім навчався у Муюнхенському технічному університеті.[1][2]
Архітектура[ред. | ред. код]
Після навчання Вайс протягом декількох років працював у конторі відомого мюнхенського архітектора Ганса Гресселя. 1902 року повернувся до Люксембургу. У тому ж році уряд доручив йому очолити проектування лікарні Maison De Santé в Еттельбрюці. У 1904 році він спроектував бенедиктинський монастир в селі Пеппанж комуни Резер.[3] У 1905 році був призначений головним архітектором в уряді, а в 1917 році став головним архітектором люксембурзької металургійної компанії ARBED. На цій посаді разом з Рене Тері з Брюсселя, Вайс керував будівництвом нової штаб-квартири компанії в місті Люксембурзі, а також житлових будинків для службовців і робітників. Серед його найважливіших архітектурних робіт — будинки пошти у Люксембурзі та Вищої технічної школи мистецтв і ремесел (Lycée technique des arts et métiers), будівлі курорту у Мондорф-ле-Бен на півдні Люксембургу і, звичайно ж, будинок компанії ARBED.[1]
Малярство[ред. | ред. код]
Перебуваючи закордоном, Вайс відвідував художні курси і вивчав акварелі художників, особливо Вільяма Тернера. Він пристрасно захоплювався аквареллю, беручись за пензель і фарби всюди, де б він не пішов. Він багато малював у місті Люксембурзі, але також і у його передмісті. Він часто повертався на те ж місце, іноді роками пізніше. Його картини, мають певну документальну цінність. Хоча Люксембург і його околиці займають провідне місце в творчості Вайса, у його доробку є також картини з видами інших місцевостей Великого Герцогства — пейзажи долини Мозеля, шахтарських міст на півдні і гір на півночі країни. Він також малював акварелі в країнах, що оточують Люксембург, а також під час його подорожі до Туреччини, Тунісу, Греції та Югославії.[1]
Ранні картини Вайса, аж до 1900 року, зазнають впливу його архітектурних інтересів — будівлі на них зображені з великою точністтю у деталях. Пізніше у його роботах починає з'являтися власний романтичний пост-імпресіоністський стиль, особливо у роботах 1915—1941 років. Вайс опанував мистецтво поетичного відтворення туманного світла раннього ранку, тепла опівдні або серпанку в долинах при заході сонця. Поступово в картинах Вайса реальність почала зображатися менш детально, але більш образно з зосередженням на головному. Він швидко наносив головні обриси своїх сцен, передаючи їх все більш і більш вільно, поки, нарешті, його картини не почали відображати світ мрії і фантазії.[1][4]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вид в бік будинків по вулиці Вобан і віадук. 1925. -
Люксембург, Грунд. 1926. -
Грунд (район Люксембургу). 1926. -
Замок Клерво. 1938.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Состен Вайс |
- ↑ а б в г Georgette Bisdorff, «Sosthène Weis» [Архівовано 22 липня 2011 у Wayback Machine.], Ons stad, No 66, 2001. (фр.)
- ↑ «Sosthène Weis an seine Eltern» (letter from Sosthène Weis to his parents), Aachen.lu — die Aal Oochener. (нім.)
- ↑ «Couvent de Peppange» [Архівовано 8 вересня 2012 у Archive.is], Commune de Roeser. Retrieved 20 January 2011.(фр.).
- ↑ «Sosthène Weis (1872—1941)» [Архівовано 18 липня 2011 у Wayback Machine.], Musée National d'Histoire et d'Art. (фр.) Retrieved 20 January 2011.