Софія Олесницька-Ґуґлевич
| Софія Олесницька-Ґуґлевич | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Софія Ґуґлевич |
| Народилася |
24 грудня 1893 Золоте Блільче, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Померла |
6 листопада 1982 (88 років) Ньюарк, Нью-Джерсі, США |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина ЗУНР.svg){kind=small} УНР Польща Українська держава (1941) США |
| Національність | українка |
| У шлюбі з | Федір Олесницький |
| Діти | Богдан, Остап, Юрій, Ігор |
Софія Ґуґлевич, у шлюбі Олесницька-Ґуґлевич (нар. 24 грудня 1893, Золоте Більче, Королівство Галичини та Володимирії — пом. 6 листопада 1982, Ньюарк, США[1]) — українська громадська діячка, активістка українською жіночого руху в Галичині та діаспорі. Голова Союзу Українок з 1929 до 1933 року[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 24 грудня 1893 року в селі Золоте Блільче, в сім'ї священика. Виросла у селі Угринь, де батько був парохом. Закінчила народну школу в Тернополі, та пансіон сестер служебниць.
Після пансіону побралася з банкіром Федором Олесницьким. Згодом з чоловіком виїхала до Берліна, де він закінчував банківські студії. Через півтора року повернулася в Україну[3].
Софія Олесницька була членкинею «Товариства українських жінок» у Станіславові, яке згодом стало філією «Союзу Українок», яку вона очолювала з 1929 до 1933 року[2].
У 1934 році була учасницею Українського жіночого конґресу, що відбувсяу Станиславові[4].
Разом з сім'єю у 1944 році Олесницька-Ґуґлевич виїхала до табору переміщених осіб у Зальцбурзі, Австрія. Згодом сім'я переїхала у США, де замешкала в місті Ньюарк. На еміґрації брала участь у житті української діаспори та українському жіночому русі.
З 1954 року членкиня «Товариства Прихильників Державного Центру Української Народної Республіки».
Померла 6 листопада 1982 року в місті Ньюарк, Нью-Джерсі, США.
Сім'я[ред. | ред. код]
Чоловік: Федір Олесницький (1884 — 1960) — голова банкового акціонового підприємства «Земельний Банк Гіпотечний» в Станиславові (1922); співвласником фабрики солодощів «Льокарно».
Сини: Богдан, Остап, Юрій та Ігор[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Замість квітів на могилу св.п. Софії Олесницької [Архівовано 2018-12-10 у Wayback Machine.] «Свобода», Ч. 5, 11 січня 1983
- ↑ а б «Наше життя» 2 лютого 1980
- ↑ «Наше життя» 11 грудня 1982
- ↑ «Наше життя» Липень-серпень 1968
- ↑ В сороковий день смерти… [Архівовано 2018-12-10 у Wayback Machine.] «Свобода», Ч.235, 11 грудня 1982
|
Це незавершена стаття про діячку української діаспори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
