Сохань Лідія Василівна
| Сохань Лідія Василівна | |
|---|---|
| Народилася |
1 грудня 1924 Мальчіха (Новосибірська область), Q19837810?, Коливанський район, Росія |
| Померла | 3 лютого 2022 (97 років) |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | соціолог |
| Alma mater | Новосибірський державний педагогічний університет |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук |
| Членство | НАН України |
Лідія Василівна Сохань (1 грудня 1924, село Мальчіха, Новосибірська область, Російська РФСР — 3 лютого 2022) — радянський та український філософ і соціолог, член-кореспондент НАН України.
Життєпис[ред. | ред. код]
1940 року поступила на історично-філологічний факультет Іркутського державного університету. Під час німецько-радянської війни працювала у відділі соціального забезпечення населення Кіровського району Новосибірська[ru]. У 1946 році закінчила навчання на історичному факультеті в Новосибірському педагогічному інституті, у 1950 р. — аспірантуру Інституту філософії АН СРСР. Після захисту кандидатської дисертації короткий час працювала в Кольській філії Академії наук СРСР. У 1951—1954 роках працювала у видавництві «Знання» в Москві на посаді старшого редактора.
Надалі переїхала до Харкова. У 1954—1959 роках була тут доцентом кафедри філософії Харківського педагогічного інституту, а в 1959—1961 роках завідувала кафедрою філософії Харківського медичного інституту[1].
1961 року переїхала до Києва, де у 1961—1988 роках працювала в Інституті філософії АН УРСР. Завідувала відділом історичного матеріалізму. 1969 року захистила дисертацію доктора філософських наук та стала завідувачкою відділу соціальної психології цього інституту.
З 1988 по 1994 рік була головним науковим співробітником Інституту соціології НАН України. У 1994 році стала займати посаду радника при дирекції того ж наукового закладу. У 1990 році була обрана член-кореспондентом НАН України.
Померла 3 лютого 2022 року у віці 97 років[2].
Була одружена з істориком Павлом Соханем, з яким мала двох синів: фізика-теоретика Володимира (1955) та публіциста Ігоря[3] (1957)[4].
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Була науковою консультанткою педагогічних і психологічних експериментів у Хортицькому національному навчально-реабілітаційному багатопрофільному центрі[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Відмінник освіти України
- Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1984)
- Премія НАН України ім. Д. З. Мануїльського (1977) за цикл робіт з філософсько-соціологічних проблем сучасної науковотехнічної революції
Наукові праці[ред. | ред. код]
- «Спосіб життя: Теоретичні й методологічні проблеми соціально-психологічного дослідження»
- «Стиль жизни личности» (1982 р.)
- «Жизнь как творчество» (1985 р.)
- «Жизненный путь личности» (1987 р.)
- «Культура жизни личности» (1988 р.)
- «Разумная организация жизни личности: проблемы воспитания и саморегулирования» (1989 р.)
- «Психология жизненного успеха: Опыт социально-психологического анализа преодоления критических ситуаций» (1995 р.)
- «Психологія і педагогіка життєтворчості особистості» (1996 р.)
- «Життєві кризи особистості» (1998 р.)
- «Життєва компетентність особистості»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Сохань Лідія Василівна. Науковці України — еліта держави / Автор — упорядник: Я. Білейчук. — К.: Логос Україна, 2010. — 239 с. ISBN 978-966-2457-00-1
- ↑ Сохань Л. В. — Некролог, Сайт НАНУ, 04.02.2022
- ↑ Игорю Павловичу Соханю — 60 лет // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2017. — № 4. — С. 185—186
- ↑ Сохань Павло Степанович. Український історичний журнал. — 2013 — Вип. 4 Липень-серпень. С. 370—375
Література[ред. | ред. код]
- Сохань, Лідія Василівна // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 596. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Наука та життя в науці. До 85-річчя Лідії Василівни Сохань // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2009. — № 4. — С. 199—201
- Сохань Лідія Василівна. У кн. Соціологія: короткий енциклопедичний словник [Текст] / уклад. В. І. Волович [та ін.] ; ред. В. І. Волович. — К. : Укр. Центр духовної культури, 1998. — 728 с. — Альтернативна назва: Короткий соціологічний словник. — ISBN 966-7276-23-6
Посилання[ред. | ред. код]
|
