Вікіпедія:Військова справа:Надійні джерела

Вікіпедія називає такі вимоги до джерел, які вважаються справді надійними:

• автор є компетентним у тій галузі, про яку пише;

Тобто є фахівцем, спеціалістом.

• автор є незалежним від того питання, яке він описує;

Тобто може робити судження вільно, об'єктивно і неупереджено: без тиску цензури, матеріальних винагород, чи навпаки імовірних переслідувань.

• матеріал рецензований, і розміщений у поважному виданні.

Матеріал був рецензований, або у видання є редакційний контроль. Видання відоме публікаціями з цієї теми, давно і стабільно функціонує, має хорошу репутацію.

Проте рідко трапляється так, що всі ці параметри — високі. Вони доволі слабко зв'язані, тож може бути матеріал хорошого фахівця, опублікований у не найкращому виданні, наприклад. Тож, для загального випадку, тут подана умовна шкала якості — від найбільш високоякісних джерел до тих, хто ледве долає поріг, щоб мати право бути використаним у статтях:

1. визнані історики, науковці та їхні роботи, дисертації, монографії. Приклад: Google Scholar, роботи в університетських бібліотеках.
2. спеціалізовані на військовій справі організації, дослідні та аналітичні центри. Приклад: RUSI, ISW, SIPRI, ЦДАКР, Національний інститут стратегічних досліджень.
3. авторитетні дослідники військової справи та експерти. Приклад: Том Купер, Андрій Клименко.
4. великі поважні міжнародні видання. Приклад: NYT, WP, Reuters, DW.
5. книжки авторства журналістів, громадських діячів, учасників подій, любителів, які викладають здебільшого аналітику, а не цілком мемуари. Приклад: «У вогняному кільці» Руденко та ін.
6. організації журналістів, громадських діячів та ентузіастів, що спеціалізуються на розслідуваннях і військовій справі: Bellingcat, ІнформНапалм.
7. спеціалізовані українські видання військової тематики. Приклад: Мілітарний, Defense Express, Новинарня, ukrmilitary.
8. органи державної влади із силової вертикалі. Приклад: Міністерство оборони, Президент, СБУ.
9. великі поважні українські видання. Приклад: Українська правда, Радіо Свобода, Цензор.нет, Фокус.
10. авторські вебсайти відомих ентузіастів військової справи. Приклад: Майкл Холм і http://www.ww2.dk/, Андрій Тарасенко і http://btvt.info/, Василь Чобіток і http://armor.kiev.ua/.
11. відео, але тільки якщо це документальний фільм, аналітичний матеріал, оглядова передача, інтерв'ю від авторитетного спікера.
12. хороші регіональні видання, особливо ті, які потрапляли під моніторинг медіа. Не повинно бути підозр у тому, що це сайт-одноденка чи жовтий вебсайт.
13. соцмережі пресслужб військових формувань.

Приклади джерел, які не долають поріг якості:

1. розважальні сайти. Приклад: shotam.info
2. сайти-одноденки, жовті вебсайти.
3. відео, особливо якщо це сире відео (хелметками, записи з дронів тощо), ток-шоу, стріми.
4. форуми.
5. сторінки у соцмережах (телеграм, фейсбук, твітер) від повних анонімів, або від звичайних людей: випадкових політиків чи блогерів, пересічних військовиків.

Зауваження

Пошук істини, помилки та атрибуція

Враховуючи особливості поширення інформації у період війни, інформація, надана цими джерелами, не має вважатися істиною в останній інстанції чи остаточно встановленим фактом, а лише інформацією, що походить від джерел, що долають поріг мінімальної якості для використання у статтях Вікіпедії. У випадку розбіжностей між хорошими джерелами, вкажіть обидві точки зору.

Якщо ви вважаєте, що джерело не надто надійне для підкріплення якогось твердження, але однак має бути вказане у статті, подавайте його з атрибуцією. Тобто:

Так Журналіст ТСН Цаплієнко повідомив, що під Броварами було знищено 6-й танковий полк ЗС РФ.

Ні Під Броварами було знищено 6-й танковий полк ЗС РФ.

Див. також

• Вікіпедія:Військова справа:Перелік оцінених джерел
• Вікіпедія:Військова справа:Верифікація
• Вікіпедія:Російсько-українська війна та її ангажовані джерела
• Вікіпедія:Які зображення дозволено завантажувати