Спучування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Спу́чування — властивість деяких глинистих порід збільшуватися в об'ємі під час випалювання з утворенням міцного матеріалу ніздрюватої структури.

Параметри[ред. | ред. код]

Температурою спучування є температура, за якої можливо одержати гранули штучних пористих заповнювачів без деформацій та оплавлень поверхні з мінімальною густиною.

Інтервалом спучування є інтервал між температурою спучування та температурою, за якої густина гранул становить 1,0 г/см3.

Коефіцієнт спучування — кількісне вираження властивості спучування, яке вимірюється відношенням об'єму спученої гранули до об'єму гранул, що надходить до спучування.

Характеристика спучування[ред. | ред. код]

Під час виробництва звичайних керамічних виробів спучування належить до негативних властивостей, але складає основу виробництва легких штучних заповнювачі бетону.

Добре спучуються глини, до складу яких входять монтморилоніт і гідрослюди, а також різні глинисті сланці, що містять органічну речовину.

Література[ред. | ред. код]

  • Наказ «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ глинистих порід» 17 грудня 2004.