Србо Івановський
| Србо Івановський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
1928 Штип, Північна Македонія | |||
| Помер |
12 березня 2014[1] Скоп'є, Північна Македонія | |||
| Країна |
 Північна Македонія | |||
| Діяльність | поет, прозаїк, драматург, перекладач, дитячий письменник, письменник | |||
| Alma mater | Університет св. Кирила і Мефодія | |||
|
| ||||
Србо Івано́вський (мак. Србо Ивановски; *1928, Штип, Королівство Югославія — †12 березня 2014, Скоп'є, Македонія) — македонський поет, письменник, драматург і перекладач; писав для дорослих і дітей.
Србо Івановський народився у 1928 році в Штипі.
Закінчив філософський факультет Скопського університету (відділення югославської літератури).
В македонську літературу ввійшов відразу після Другої світової війни.
Працював редактором на македонському телебаченні.
Письменник був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1949 року, якийсь час очолював її; також був членом Македонського ПЕН-центру[2].
Помер 12 березня 2014 року в столиці вже незалежної Македонії місті Скоп'є.
Србо Івановський є автором поетичних збірок, оповідань, декількох романів; відомий і як дитячий письменник.
Бібліографія[3]:
- Лирика (поезія, 1950),
- Желби и меѓи (поема, 1950),
- Средби и разделби (поезія, 1953),
- Бели крикови (поезія, 1956),
- Маѓепсан патник (поезія, 1966),
- Пена од планината (поезія, 1972),
- Прстен на времето (поезія, 1993),
- Горчлив корен (поезія, 1994),
- Челуст на времето (поезія, 1996),
- Близу до животот близу до смртта (поезія, 1998).
- Жена на прозорецот (оповідання, 1955),
- Кога тетин Клименте шеташе над градот (оповідання 1982),
- Желките од рајската градина (оповідання, 2009),
- Осамени (роман, 1957),
- Мартин Нуната (роман, 1979),
- Леонида трча окрвавен (роман, 1980),
- Додека го чекавме Андреја (роман, 1990),
- Балада за исчезнатите (роман, 1994),
- Неподобниот (роман, 1997).
С. Івановський працював також у галузі художнього перекладу[4].
Українською мовою оповідання Србо Івановського «Сорочка» переклав Андрій Лисенко (увійшло до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).
Србо Івановський за свою літературну творчість має низку місцевих нагород і визнань, зокрема премії „Кочо Рацин“, „Стале Попов“, 13 Ноември"; за поему „Елена“ в 2006 році здобув нагороду „Григор Прличев“[5]; за поетичний доробок в 2008 році удостоєний нагороди „Книжевно жезло“ Спілки письменників Македонії[6], сербське видання його книги „Маѓепсан патник“ в 1976 році дістало нагороду „Бранко Миљковиќ“.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Македонски писатели/Macedonian writers, Друштво на писатели на Македонија, 2004, стр.96 - 97.
- ↑ Милка Котевска и Лидија Мирчевска, Повоените македонски писатели низ страниците на периодиката во НУУБ „Св. Климент Охридски“ - Битола, НУУБ „Св. Климент Охридски“ - Битола, Битола, 2010, стр. 66. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 28 квітня 2020.
- ↑ Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 356.
- ↑ „Елена од Србо Ивановски - најдобра поема“, Време, бр. 621, 3 февруари 2006. (мак.)
- ↑ „Книжевните жезла врачени на поетите Србо Ивановски и Љубов Голота“, Утрински весник, бр. 2723, 28 јуни 2008. (мак.)
- Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 356.
- Македонски писатели/Macedonian writers, Друштво на писатели на Македонија, 2004, стр. 96 - 97. (мак.)
|
