Сріблодзьоб чорноволий
| Сріблодзьоб чорноволий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Чорноволий сріблодзьоб (підвид S. c. cucullata, острів Прінсіпі)
 Чорноволий сріблодзьоб (підвид S. c. scutata, Пітермаріцбург, Квазулу-Наталь, ПАР)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Spermestes cucullata Swainson, 1837[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Lonchura cucullata Spermestes cucullatus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сріблодзьо́б чорноволий[3] (Spermestes cucullata) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари та на сусідніх островах.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
Довжина птаха становить 9-10 см, вага 7-12 г. Голова, горло і верхня частина грудей чорні або чорнувато-бурі, обличчя і груди з боків мають пурпурово-зелений відблиск. Верхня частина тіла сірувато-коричнева, хвіст чорний, нижня частина тіла біла. Надхвістя і гузка поцятковані біло-темно-сірими смугами. Пера на боках коричневі з широкими білими краями на кінці, що надає бокам смугастого вигляду. На плечах і на грудях з боків є кілька райдужних зелених плямок. Покривні пера крил і махові пера мають світліші або більш яскраві краї. Дзьоб зверху темно-сірий, знизу сріблясто-сірий. Виду не притаманний статевий диморфізм.
У молодих птахів верхня частина тіла бурувата, голова і нижня частина тіла охриста, хвіст чорнувато-бурий. Вони набувають дорослого забарвлення у віці 6 місяців, тоді ж вони набувають статевої зрілості. У представників підвиду S. c. scutata оперення на стику нижньої частини грудей і боків смугасте, а не бронзово-зелене. Надхввістя і стернові пера поцятковані тонкими смугами і рівномірно темні.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[4]
- S. c. cucullata Swainson, 1837 — від Сенегалу і Гамбії до Південного Судану, Уганди, західної Кенії і Габону, острови Гвінейської затоки;
- S. c. scutata Heuglin, 1863 — від південно-східного Судану і Ефіопії до Анголи, північної і східної Ботсвани та південного сходу ПАР, острови Занзібарського архіпелагу, Коморські острови.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Чорноволі сріблодзьоби широко, хоча і нерівномірно, поширені в Субсахарській Африці, від Сенегалу і Судану до Південно-Африканської Республіки та на сусідніх островах. Також ці птахи були інтродуковані на Пуерто-Рико. Вони живуть в саванах, рідколіссях і чагарникових заростях, на узліссях галерейних лісів на трав'янистих луках на берегах річок та на полях, трапляються поблизу людських поселень. Зустрічаються переважно в рівнинній місцевості, на висоті до 2000 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Чорноволі сріблодзьоби зустрічаються зграйками, які зазвичай нараховують від 8 до 20 птахів, і в яких є один домінантний самець. Вони живляться переважно дрібним насінням трав, які збирають з землі або прямо з колосся, а також плодами, ягодами, нектаром, водоростями і комахами, зокрема літаючими термітами, особливо під час сезону розмноження. В Західній Африці вважаються шкідниками посівів.
Чорноволі сріблодзьоби гніздяться невеликими колоніями. Вони використовують гнізда не лише під час сезону розмноження, а протягом всього року, постійно їх перебудовуючи, повторно використовуючи матеріал. Птахи відпочивають в цих гніздах і сплять в них вночі. Гніздо кулеподібне з бічним входом, робиться парою птахів з переплетених стебел трави, кокосових волокон та інших рослинних волокон, гніздова камера встелюється пухом і пір'ям. Воно розміщується на невеликому дереві, на висоті 2-2,5 м над землею, часто поряд з мурашником або осиним гніздом. Виводкові гнізда зазвичай складаються з 500-800 стеблинок, тоді як спальні гнізда — з 200-400. Іноді птахи використовують покинуті гнізда ткачиків.
Сезон розмноження у чорноволих сріблодзьобів припадає на завершення сезону дощів. В кладці від 4 до 6 яєць. Інкубаційний період триває 12-13 днів, насиджують і самиці, і самці, вдень підміняючи один одного, а вночі разом відпочиваючи в гнізді. Пташенята покидають гніздо через 17-18 днів рісля вилуплення, однак залишаються поряд з гніздом ще 2-3 тижні.
Чорноволі сріблодзьоби іноді стають здобиччю саванових яструбів, строкатих круків, сорокопудів, вилохвостих дронго і білоголових орлів. Також вони стають жертвами гніздового паразитизму з боку білочеревих вдовичок, а на Пуерто-Рико — синіх вашерів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Spermestes cucullata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 21 січня 2023
- ↑ Swainson, William John (1837). The Natural History of the Birds of Western Africa. Т. 1. Edinburgh: W.H. Lizars. с. 201—203.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Bronze mannikin - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |