Стабровський Олександр Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стабровський Олександр Станіславович
Народився 1904(1904)
місто Дебальцеве, тепер Донецької області
Помер невідомо
Країна  СРСР
Партія ВКП(б)
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня

Олександр Станіславович Стабровський (1904(1904), місто Дебальцеве, тепер Донецької області — ?) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Сарненського районного комітету КП(б)У Рівненської області. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1918 році робітником на заводах, а згодом у залізничних майстернях міста Луганська.

У 1919—1923 роках — в органах Надзвичайної комісії (ЧК)—Державного політичного управління (ДПУ) УРСР в містах Луганську та Артемівську на Донбасі.

Закінчив Єнакіївську радянську партійну школу. Працював на керівній роботі в радянських установах міста Гришино на Донбасі.

Член ВКП(б) з 1925 року.

У 1930—1934 роках — інструктор Гришинського районного комітету КП(б)У, секретар партійного комітету шахти імені Димитрова, завідувач відділу кадрів Гришинського районного комітету КП(б)У Донецької області.

У 1934—1940 роках — заступник начальника, потім начальник політичного відділу і заступник директора із політичної частини Ново-Білянської машинно-тракторної станції (МТС) Донецької (з 1938 року — Ворошиловградської) області.

У 1941—1942 роках — секретар Білолуцького районного комітету КП(б)У Ворошиловградської області.

У 1942—1943 роках — секретар Бухтарминського районного комітету КП(б)Казахстану Східно-Казахстанської області.

У 1943—1944 роках — 1-й секретар Євсузького районного комітету КП(б)У Ворошиловградської області.

У 1944 — після 1951 року — 1-й секретар Сарненського районного комітету КП(б)У Ровенської області. Один із активних учасників боротьби проти національно-визвольного руху та українського національного підпілля на Рівненщині.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • газета «Червоний прапор» (Рівне) — 1951 рік — 20 лютого.