Станєва Тетяна Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тетяна Станєва
болг. Татяна Станева
Тетяна Іванівна Станєва
Народилася 11 серпня 1984(1984-08-11) (39 років)
с. Криничне
Громадянство Україна Україна
Національність болгарка
Діяльність ГО «Центр розвитку Бессарабії»
«PowerFilm Production»
Кинофестиваль «ОКО»
Відома завдяки краєзнавиця
культурна діячка
продюсерка
кінорежисерка
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Київський християнський університет
Ізмаїльський державний гуманітраний університет

Тетяна Іванівна Станєва (болг. Татяна Станева; нар. 11 серпня 1984, с. Криничне, Болградський район, Одеська область) — українська краєзнавиця, культурна діячка та організаторка масових заходів, режисерка й продюсерка фільму «Місце сили»[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась 11 серпня 1984 року у болгарському селі Криничне (болг. Чушмелий), де й провела дитинство, закінчила середню школу. Була серед перших випусків, що вивчали болгарську мову в школі[2][3].

Вищу освіту здобула у Києві. З 2002 по 2005 роки навчалася у Київському християнському університеті за спеціальністю «Теологія». З 2006 по 2013 — у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка за спеціальністю «Фольклористика. Філологія української мови та літератури». Отримала диплом із відзнакою[4][первинне джерело].

До 2019 року жила та працювала у Києві, у тому числі на дипломатичній службі у Посольстві Палестини в Україні. З 2019-го, разом з донькою, повертається до рідного села, працює на розвиток болгарської громади[2].

Повномасштабне вторгнення[ред. | ред. код]

Повномасштабне російське вторгнення зустріла в Києві. З лютого 2022 року - іноземний кореспондент болгарського телеканалу bTV.

У 2022-2023 роках ініціювала протидію російській пропаганди в засобах масової інформації Болгарії та болгарських проросійських політиків[5].

Культурна діяльність[ред. | ред. код]

Громадська організація «Центр розвитку Бессарабії»

У 2018 - 2020 роках очолювала напрям культурних проєктів ГО «Центр розвитку Бессарабії». Серед реалізованих проєктів — VI Міжнародний рок-фестиваль «Дунайська Січ» який відбувся в Ізмаїлі у червні 2019-го року; Міжнародний фольклорний фестиваль народної творчості «Бессарабія Folk» (2019, 2020) у селі Городнє Болградського району. Переможці фестивалю 2019 року у складі української делегації взяли участь у Національному фольклорному ярмарку «Рожен» — головному фольклорному фестивалі Болгарії[6][7][8][9].

Громадська організація «ОКО»

На початку 2020 року заснувала ГО «ОКО» (Об'єднання креативних особистостей).

Восени 2020 року на базі ГО «ОКО» заснувала та за підтримки Держкіно провела Перший Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» . Через карантинні обмеження з 12 по 19 вересня 2020 року фестиваль пройшов виключно он-лайн[10][11]. Друга едиція кінофестивалю «ОКО» відбулась у змішаному форматі (он-лайн та офф-лайн) з 11 по 18 вересня 2021 року в м. Болград Одеської області[12]. ІІІ Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» планувалося провести провести з 10 по 17 вересня 2022 року в Болграді, проте через повномасштабну агресію фестиваль перенесли до польської Торуні (13-18 листопада 2022). IV Міжнародний фестиваль етнографічного кіно "ОКО" під гаслом "Герої серед нас" було проведено з 1 по 7 жовтня в м. Софія[13]

Кінематограф[ред. | ред. код]

  • «Місце сили» (2018) — авторка ідеї, сценаристка, режисерка та продюсер фільму[14][15][2][16]
  • «Чамур» «Чамур» — документальний короткометражний фільм про особливий спосіб виготовлення цегли та свято, який є традиційним для болгар Бессарабії[17] «Пасхальна реконструкція» (2019) — продюсер та режисер[18]
  • «Хитрий Петро подорожує Бессарабією» (2021 незавершений) — сценаристка «Зникаючі села». 12-серійний телепроект про села української Бессарабії, що був відібраний в грудні 2020 року на відкритому конкурсі «Створюй із Суспільним» для реалізації у 2021[19].
  • «Зникаючі села» розповідають про гагаузькі, болгарські, російські, молдавські села, над якими в умовах стрімкої урбанізації нависла загроза зникнення з мапи Одещини.
  • "Листи з війни" (20124) [20]

Я стала режисером не тому, що мріяла побудувати кар’єру в кінематографії, а тому що мені було про що розповісти. І робила це не через те, що могла, а тому що не могла не зробити.

Тетяна Станєва, режисерка[21]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Премьера фильма об истории села Криничное Болградского района состоялась в Киеве. Трасса Е-95. Процитовано 12 грудня 2019.
  2. ↑ а б в Валерія ДІДЕНКО (14 грудня 2019). Болгари України. Хто вони? (ua) . «Ukraїner» Експедиція Україною. Процитовано 2020-1-13.
  3. ↑ Оксана ПІДНЕБЕСНА (19 грудня 2018). «Місце сили»: в Одесі презентували фільм про самобутність болгарців з Криничного (ua) . «Сила Громад». Процитовано 12 грудня 2019.
  4. ↑ Наталя ГОВДА (29 липня 2020). Я хотіла стрибнути з балкону. Мене стримав страх Божий, Його милість та міцна рука! (ua) . Радіо «Марія». Процитовано 2020-7-29.
  5. ↑ Бесарабските българи искат затвор за Костя Копейкин - Новинар. novinar.bg (bg-BG) . 2 червня 2023.
  6. ↑ Пресс-конференция организаторов фестиваля «Дунайська січ» 3.06.2019
  7. ↑ В Болградском районе проходит «Бессарабия FOLK» (рос.). «БессарабіЯ.UA». 12 грудня 2019. Процитовано 2020-5-21.
  8. ↑ Валерий ПЕЙКОВ (1 серпня 2019). Фольклорный сюрприз от бессарабских болгар (рос.). «БессарабіЯ.UA». Процитовано 2020-5-21.
  9. ↑ Центр развития Бессарабии на Национальном фольклорном фестивале Рожен в Болгарии (відео)
  10. ↑ Кращі етнографічні фільми України та світу зібрали на фестивалі: де подивитися безкоштовно. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 11 лютого 2022.
  11. ↑ Перший міжнародний кінофестиваль етнографічного кіно ОКО оголосив переможців. usfa.gov.ua (uk-Uk) . Процитовано 11 лютого 2022.
  12. ↑ Другий Міжнародний етнокінофестиваль "ОКО" оголосив переможців. usfa.gov.ua (uk-Uk) . Процитовано 11 лютого 2022.
  13. ↑ През окото на войната. Портал за култура, изкуство и общество (англ.). Процитовано 25 лютого 2024.
  14. ↑ news.bg (26 березня 2019). Документален филм ни запознава с историята на бесарабските българи. News.bg (bulgarian) . Процитовано 17 січня 2020.
  15. ↑ «Место силы» фильм об украинских болгарах (укр.), процитовано 13 січня 2020
  16. ↑ admin. Место силы: фильм, новый уровень сознания или как нардепа Киссе лишают влияния среди болгар Одесской области | ИНФОРМАЦИОННАЯ ВОЛНА (ru-RU) . Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
  17. ↑ Тетяна Станєва на сайті фестивалю «ОКО»
  18. ↑ В Одессе провели традиционную пасхальную реконструкцию: что изменилось. ТСН.ua (рос.). 30 квітня 2021. Процитовано 8 лютого 2022.
  19. ↑ На конкурсі «Створюй із Суспільним» для реалізації у 2021 відібрали 29 проєктів, ще 39 — у довгому списку - СУСПІЛЬНЕ | ОДЕСА. od.suspilne.media. Процитовано 11 лютого 2022.
  20. ↑ "Не искам България да повтаря грешките на Украйна" – DW – 23.02.2024. dw.com (болг.). Процитовано 25 лютого 2024.
  21. ↑ ЦРБ Сотрудничество. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 12 грудня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Станєва_Тетяна_Іванівна&oldid=41843405