Станіслав Буринський
| Станіслав Буринський | |
|---|---|
| Народився | XVII століття |
| Помер | XVII століття |
| Громадянство |
  Гетьманщина |
| Національність | українець |
| Відомий завдяки | намісник судового підстарости у Новгороді-Сіверському Чернігівського воєводства (1637—1643) |
Станіслав Буринський (Буржинський) — український шляхтич, представник, ймовірно, шляхетського роду гербу «Тривдар», осілого з початку XVI століття на Поділлі.
На початку XVII ст. Буринські тримали село Марківці Кам'янецького староства[1]. Ймовірно Станіслав Буринський познайомився з Олександром Пісочинським на Поділлі. На початку 1630-х рр. Олександр посідав уряди кам'янецького каштеляна й уланівського старости. Згодом, Станіслав Буринський ніс військову службу у коронному війську, а О. Пісочинський був королівським ротмістром і одним організаторів антитатарської оборони на Поділлі[2].
Як намісник судового підстарости у Новгороді-Сіверському Чернігівського воєводства Станіслав Буринський зафіксований у джерелах з грудня 1637 до січня 1643 року. Після Деулінського перемир'я, Чернігово—Сіверські землі було повернуто Речі Посполитій, а Новгород-Сіверський став центром повіту Чернігівського воєводства. У системі судочинства й адміністрування Речі Посполитої одними з найбільш ефективних установ були ґроди. Вони засновувалися в ключових королівських замках — центрах повітів — територіально-адміністративних одиницях, з яких складалися воєводства. Одна із семи ґродсько-судових установ на території українських воєводств була у місті Новгород-Сіверському, відкрита в результаті схвалення конституції коронаційним сеймом 1633 р. під назвою «Ординація чернігівська»[3]. Також, у жовтні 1633 року Новгород-сіверським старостою став Олександр Пісочинський[4]. В цей час (з 1639 по 1647 рр.) посаду намісника судового підстарости також обіймав Самуель Дідковський. З 1639 року в руках судового підстарости сконцентрувалося фактичне керівництво рочками. У свою чергу, субделегати призначалися одноосібно старостою і могли виконувати свої обов'язки голови суду як одноразово, так і протягом всього часу відбуття рочок[5].
Крім урядування на посаді намісника судового підстарости, Станіслав Буринський також засвідчував виписи з новгород-сіверських ґродських книг за відсутності писаря[2].
- Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов, учрежденной при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Киев, 1894. Ч. 8. Т. ІІ: Материалы для истории местного управления в связи с историей сословной организации. Акты Барского староства XVII—XVIII в. 274+497 с.
- Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника. Ф. 5. Спр. 4061. 142 арк.
- Российский государственный архив древних актов, г. Москва. Ф. 1473 «Поместно-вотчинные архивы юго-западных земель». Оп. 1. Д. 927. 39 л.
- ↑ Boniecki A. Herbarz Polski[недоступне посилання]. Warszawa, 1902. T. V. с. 258
- ↑ а б Кулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 24
- ↑ Volumina constitutionum. Warszawa, 2013. T. III: 1611—1640. Vol. 2: 1627—1640. s. 210
- ↑ Кулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 20-21
- ↑ Кулаковський П. Новгород-сіверська ґродська канцелярія: персональний склад. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Острог, 2019. Вип. 28. С. 21-22